Розповідь про село Косарі і маєток в ньому
Як доїхати до села Косарі
Через Косарі проходить траса H01, яку нещодавно відремонтували, то доїхати автомобілем сюди не проблема.
Зараз на ст. Косарі не зупиняються пасажирські потяги. Доїхати можна приміськими з Знам’янки чи ст. ім. Шевченка.
З Києва можна доїхати на маршрутці Київ – Кривий Ріг, яка йде через село. З Черкас автобусом до Кам’янки, а там і пройтись можна, йти 7 км.
Маєток поміщика Володимира Ростішевського
Автор тексту про палац Тетяна Векліч
Величний маєток поміщика Володимира Ростішевського, що в селі Косарі Кам’янського району – одне з небагатьох дворянських помешкань на Черкащині, яке уціліло від знищення під час революції. Нині це історична пам’ятка, яку понад 100 років тому збудував для своєї коханої молодий поміщик.
Володимир Ростішевський був польським шляхтичем. Його дід Франц Сигизмундович купив село Косарі в поміщика Давидова, що мешкав у сусідньому містечку Кам’янці. Того самого Давидова, предок якого, Василь Давидов, був декабристом і загинув на засланні в Сибіру. На той час Кам’янські поміщики мали багато боргів, значна частина з яких – через картярство, тому й вирішили продати одне зі своїх володінь. У 1872 році Франц заснував у селі ґуральню на місці цукрозаводу. Нині тут – відомий Косарський спиртовий завод.
Володимирові Ростішевському в спадок дісталася частина села. Його навряд чи можна було назвати гарним господарем. Основним заняттям поміщика була гра в карти.
Та от щастя усміхнулося Володимирові. Він завоював серце мільйонерки, башкирки-німкені, що прагнула дворянського імені. І тут виникла проблема – дружину-мільйонерку не можна було привести в стару родинну резиденцію, де головою можна було дістати стелю. І на пустій дворянській садибі закипіла робота. Проект замку розробив німецький архітектор. Прорабом теж був німець. За словами старожилів, під час будівництва палацу в розчин добавляли курячі яйця. Можливо, саме тому він вистояв століття, і нині на цегляній кладці немає тріщин. Будівля дорого обійшлася косарським селянам, які працювали на поміщика. На непокірних чекали спеціальні верстати для биття, встановлені в центрі села.
Через рік садибу Ростішевського не можна було впізнати. Тут виріс двоповерховий вишуканий замок із високими дзеркальними вікнами, нарядними, прикрашеними зубчастим орнаментом стінами, гранітними сходами, пологими терасами. Будівництво замку обійшлося поміщику в 90 тис. рублів. Будинок оточував розкішний сад. Квіти та екзотичні рослини сюди було завезено з Київського ботанічного саду.
Садиба була готова достойно прийняти багату дружину господаря. Але подружжя насолоджувалося життям у розкішних кімнатах недовго. Пані, яка звикла до бурхливого міського життя (бенкетів, театрів, придворних музикантів), незабаром у селі занудьгувала. Тут вона чула лише дівочі пісні, а ночами – крик сов, що швидко обжилися на горищі. Понудьгувавши рік у своїх розкішних хоромах, німкеня покинула їх назавжди й повернулася на батьківщину. Незабаром село покинув і Ростішевський, а своє помістя – замок та садибу площею 5 га — продав Чигиринському земству за 25 тис. рублів.
3 1912 року палац перетворився на лікарню, яку завдяки зусиллям її завідуючого Олександра Модестова було оснащено найсучаснішою на той час медичною технікою. Панські хороми стали палатами, в яких лікувалися селяни. Лікарня пережила імперіалістичну, громадянську, Велику Вітчизняну війни, була притулком для поранених, сховищем для переслідуваних, партизанів, євреїв.
На початку 2001 року тут розмістилося стаціонарне відділення районного територіального центру для обслуговування одиноких непрацездатних людей похилого віку. У кімнатах, де колись ходила багата пані, тепер мешкає старість. Для багатьох стареньких замок став останнім земним притулком…
Від себе додам що на 2020 – 2021 корпус вже стояв пусткою
Літні фото зроблені 5 липня 2020 року.
Зимові – 30 січня 2021 року
Координати палацу 49°00’55.4″N 32°11’08.4″E
Якщо їхати хі сторони Черкас (Києва) треба повернути в центрі села наліво на вулицю Модестова. Перший поворот наліво, потім ще раз наліво і буде палац. Або ж просто зайти через хвіртку з вулиці Модестова.
Що буде з палацом в майбутньому невідомо …
Вулицями села Косарі
В селі знаходиться пошуково-зйомочна експедицію № 57 казенного підприємства «Кіровгеологія». Казенне підприємство “Кіровгеологія” – спеціалізоване державне геологічне підприємство, яке має понад шестидесятирічний досвід геологічного вивчення надр, проведення геолого-пошукових та геологорозвідувальних робiт на території України та інших держав світу. Єдина державна компанія, яка виконує спеціалізовані геологорозвідувальні роботи на уран та іншу стратегічну сировину на території України.
Всі хто хоч раз проїзжав раніше Косарі відчував неприємний запах. Все це через ці відстійники на початку села. Зараз же його нема.
В селі навіть є багатоповерхівки, я так думаю будувались вони для працівників спиртовго заводу.
Загальноосвітня школа теж є в селі
Воропай Василь Васильович, сільський голова села Косарі, загинув 31 січня 2015 під час обстрілу біля селища Очеретине Ясинуватського району Донецької області. Разом з Василем загинули молодший сержант М. Пономаренко та старший солдат П. Антоненко. Василь Васильович був призваний 4 вересня 2014 року у 43-ю окрему артилерійську бригаду великої потужності. У Василя Васильовича залишилися дружина та двоє дітей.
Шкільний майданчик біля школи
Традиційно меморіали в центрі села
Річка Косарка
Спиртовий завод засновано в 1872 році. Років 10 назад тут випускали горілку «Холодний Яр» з стилізованою емблемою дуба. Ними ж були і встановлені таблички з історичними відомостями біля х. Буда і села Мельники.
Біля спиртзаводу є ставок з пляжем де можна купатися.
Що подивитись біля села Косарі
Кар’єр в Пляківці
Кам’янка – Жаботин – Черкаси
Дерев’яна церква в селі Михайлівка
Веломаршрут недалеко від Косарів
Дерев’яна церква в селі Бірки
