Полуднівка

Полуднівка церква

Розповідь про невеличке село Полуднівка, що на Чигиринщині

Як доїхати

В село Полуднівка, що знаходиться за 55 км. від Черкас давно вже не ходять автобуси, та й дорога до нього не дуже. Найближче село з цивілізацією це Новоселиця.
Я ж традиційно був велосипедом, дорога йшла через Худоліївку, Медведівку. Під Новоселицею вирішив трохи зрізати.

знак Чигиринщина на межі районів
Чигиринщина

Вулицями села

За переказами, Полуднівка заснована у 18 столітті, коли села за Тясмином за наказом цариці Катерини ІІ були сплюндровані як осередки розбійників, а знедолені мешканці знайшли пристанище в глухій місцевості на південь (полудень — звідси й назва села) від колишніх поселеннь. Річечка що тече через село має назву Полуденка.

Полуднівка

На початку села ставочок

Полуднівка

Зараз він в оренді, написано, що ловити рибу заборонено

Полуднівка

Вид на село через ставок

Полуднівка

Дамба

Полуднівка

Схоже що це була зупинка

Полуднівка

Мальовничі вулички Полуднівки

Полуднівка

До речі цей сад і земельна ділянка продається, бачив оголошення на olx

Полуднівка

З цієї зупинки вже ніколи більше не вирушить автобус до міста …

зупинка в селі Полуднівка

ФАП на вигляд працюючий

ФАП Полуднівка

На звичайну хату ці руїни не схожі

 Полуднівка

А навколо пагорби і ліси

 Полуднівка
 Полуднівка
 Полуднівка

Дорога привела до клубу. На жаль зараз клуб стоїть пусткою на одному з кутків села.

 Полуднівка

Залишки радянського минулого в клубі

Біля клубу меморіал

 Полуднівка загиблим жителям села


На камені прізвища 10 загиблих в часи війни з нацистами вихідців з села з прізвищем Полудень. Цікаво скільки зараз в селі залишилось з таким прізвищем.

Полудень

Біля ФАПу знаходиться церква і ось це приміщення де живуть монашки.

біля церкви

Олександр Солодар про Полуднівку

Одними із ключових чинників виникнення у XVI ст. Чигирина як форпосту на межі Дикого стали його зручне географічним розташування і сприятливі природні умовами. Чигиринська фортеця губилася серед важко доступних для ворога боліт і піщаних дюн на березі тоді судноплавного Тясмину неподалік Дніпра. Однак, невдовзі стратегічна перевага стала стримуючим фактором для розростання міста: міщанам просто не вистачало придатної для забудови площі. Тому чигиринські міські землі на середину XVII ст. почали розповзатися врізнобіч на багато кілометрів від головного осідку. Чигирин-Діброва на Дніпрі, землі війта – Війтове, землі райців – Райцеве-Рацеве, Данилоград або Медведівка в околицях Холодного Яру . Уже 15 квітня 1659 р. за клопотанням гетьмана Івана Виговського Медведівка на ґрунті чигиринському осаджене усамостійнилася і отримала Магдебурзьке право . На її землях виник Медведівський Свято-Миколаївський монастир, села Мельники, хутори Буда і Гута, а пізніше ще й “присілок” Полуднівка…


По Руїні на оголошені польською владою слободи на Чигиринщину знову потяглися шукачі землі та волі. На цей раз переселенцями були, переважно, втікачі від панщини з Лівобережжя. Поруч з повсталими з попелу давніми населеними пунктами з’являється ряд нових, з-посеред яких на західній “оконечности Новоселицы, между лесистыми ярами разбросанная” Полуднівка.


Михайло Григорович Левощенко пише: “Першими поселенцями були Жалдак, Полудень і Стукало… Вирішили як називати село – кинули палицю. Її схопив Стукало. Потім стали перебирати її догори – здалося, що останнім взяв Жалдак. Але зостався невеличкий кусочок палиці, за яку ухопився Полудень. Він і втримав палицю. Тому й назвали Полуднівка. До речі, і та річка, що тече Полудівкою на картах називається Потоки” .

Не менш цікава подорож   Глибока Полтавщина


Існує й інший переказ про походження цього топоніму, де також за назву села конкурують три його перші поселенці. Але вже змагаються не на палиці, а на могоричах. “Чому село називається “Полуднівка”? Був період, – розповідає Іван Полудень, – коли люди служили в армії 25 год. Наша мєсность була під лісами. Предок Полудень утік з Полтавщини і організував над річкою Червоною (інші назви – Полудень, Потік) житло і поселився там. Одноразово поселились Крохмалі і Жолдаки. А було правило – що я обкопав до ревізії – це було моєю власністю. Полудень обкопав 18 гектар лісу і став розводить тут житло. Стали люди ще прибувать. Стали Полудень, Жолдак і Крохмаль спорить, як назвать. Інші поселенці сказали – хто більший могорич поставить, на того й запишемо. Дійшов могорич до 100 літрів. Жолдак одійшов. Дійшло до 200 літрів самогону – Крохмаль більше не кинув. З того часу і село називається Полуднівкою” .
Наведені перекази, незважаючи на фольклорне збагачення, досить цікаво розповідають про життя і заняття переселенців. По-перше, втікачі були селянами або вчорашніми козаками-землеробами, а отже, продовжували займатися землеробством. Очевидно, польський уряд не дуже контролював займанщини, дозволяючи селянам брати стільки землі, скільки той зможе обробити своєю сім’єю. Крім того, власність на землю не підкріплювалась, принаймні, до ревізії, документами. Втікачам дозволялося оселятися в малоосвоєних районах – лісах, болотистій місцевості, де вони повинні були прикласти максимум зусиль для освоєння земель. Такий стан речей навіть був корисний вчорашнім кріпакам, бо це утруднювало їх розшук. Селяни, як бачимо, займалися винокурінням в значних розмірах. Майновий стан втікачів, очевидно, був неоднорідним. Дехто втікав з тягловою силою – волами, інші – несли з собою тільки нехитрі пожитки в клунку.


Один з кутків нового населеного пункту став носити назву Рублівка, бо “тут козаки рубалися з поляками й татарами” . Пізніше Рублівка виокремиться в самостійний населений пункт.
Ці поселення, ймовірно, існували вже наприкінці XVIII ст., але у документах вони ще не згадуються. Спробуємо з’ясувати: “Чому?”
Як стверджував Лаврентій Похилевич, “Полудневка в давнее время состояла с Новоселицей один приход” . Тобто, на думку дослідника, Полуднівка була частиною дідизни гетьмана Богдана Хмельницького. На жаль, ні посилань на документи, ні часу, коли землі Полуднівки були кутком Новоселиці, Л. Похилевич не вказує.


Тому розглянемо й іншу гіпотезу. Від початку ХІХ ст. Полуднівка вже існувала, але, за документами як “состоящий в старостве” “приселок” містечка Медведівка. Цілком імовірно, що заснована на землях містечка слобода від початку вважалася його, нехай відділеною, але частиною, мікрорайоном – приселком. Тому мешканці Полуднівки стали прихожанами Успенської церкви містечка Медведівка, а не храмів у сусідніх Новоселиці чи Івківцях .

Не менш цікава подорож   Черкаси - Худоліївка - Замятниця - Чубівка - Черкаси


До якого ж стану належали її жителі? Зрозуміло, що втікачі на слободи мріяли про землю і волю, але ж слободи раніше чи пізніше закінчувалися. І селяни або знову потрапляли в кріпацьку залежність, або ж ставали казенними, державними. Згадка у сповідних розписах Медведівської Успенської церкви про належність до староства спрощує розв’язок задачі. У 1803-1804 рр. у складі Чигиринського повіту “було обмежоване”, себто виділене на місцевості, староство того ж імені . Розмежування мало на меті виокремити території з вільними селянами – посполитими і власницькими селянами – кріпаками. Саме території з державними землями і посполитими склали Чигиринське староство. Воно проіснувало до початку 1840-х років і його зникнення пов’язане з упорядкуванням в Російській імперії порядків фінансового адміністрування державного майна і вільних селян. Як стверджує І. Фундуклей, уже у 1839 р. землі і селяни староства були передані у відомство Міністерства державного майна .


У 1841 р. у “присілку” Полуднівка вже мешкало 275 “посполитих та їх домашніх” (132 чоловіки і 143 жінки). Наступного року кількість прихожан православного віросповідання дещо зменшилася – до 245 осіб (118 чоловіків і 127 жінок) .


У 1861 р. у селі збудована дерев’яна церква в ім’я Архистратига Михаїла . Дослідниця історії храму Алла Перепелиця припускає, що збудований він був на кошти київського цивільного губернатора і власника частини Медведівки Івана Фундуклея . Однак, автори виданої у 1882 р. “Памятной книжки Киевской епархии” зазначили, що Михайлівська церква у Полуднівці була збудована за кошти місцевих жителів – прихожан . Про відсутність меценатів свідчить і скромний розмах будівництва, оскільки для утримання церковного причту у громади, вочевидь, не вистачило коштів. Якщо у більшості тогочасних приходів повіту на користь храму відводилося понад 30 десятин землі, то новобудові “не отведено ни усадьбы, ни полевой земли нет и нет при ней дома”. Тому вона деякий час вважалася “приписною” – і швидше за все – підпорядковувалася все тій же Медведівській Успенській церкві . Уже за два десятиліття у власності храму з’являється 15 десятин землі. Але на той час у зв’язку зі смертю місцевого панотця “спотерігав прихід” священик с. Івківці І.Д. Бартовський. У 1882 р. при храмі діяла однокласна церковно-приходська школа, в якій навчалося 10 хлопчиків .


Зростає і чисельність жителів Полуднівки. У 1882 р. у селі мешкало 898 осіб, з них 12 євреїв . Появу чималої як для глухого населеного пункту громади іудеїв, ймовірно, слід пов’язувати з розвинутим тут осередком гончарства. Як констатували у Київському губернському статистичному комітеті, місцеві селяни виробляють на продаж гончарні вироби, які “скуповуються переважно євреями і вивозяться в інші губернії” . Був “у Полуднівці з Медведівської дороги (навіть куток – О.С.) Гончарівка” .


У 1910 р. у селі проживало 1300 православних . У 1919 р. у Полуднівці було 1209 мешканців, у Рублівці – 418 осіб .
Переважна більшість жителів населеного пункту займалася землеробством. Заможні селяни були власниками млинів. У селі працювали “вітряки: Кириченка Петра, Гончаренка Герасима Филоновича, Кириченка Петра Федоровича, Полудня Сергія Прохоровича, Полудня Івана (Юхимовича – ?) – був ще один млин до Рублівки, Бойка Грицька і в Рублівці був млин, і млин Стукала Павла Федоровича. Водяні (млини – О.С.): Смолінського – два, один з них – Пилипа, Стукала Христана, Лісового Сергія, Полудня Івана Юхимовича (він мав і вітряк)” .

Не менш цікава подорож   Шаєва гора


“Вище кладовища відносно рівна земля – називалася Степок. На цьому місці колись був городок – військова будова поляків. Де був колгоспний двір, були “Золоті леви”. Що там було – не знаю, – пише М. Левощенко, але потім то було Стукалівське дворище. Навпроти через річку були Стукалівські погреби. (…) До революції в селі було майже 400 дворів і в кожному до десяти дітей (звісно, як бачимо з документів – це перебільшення – О.С.). На Степку була загальна комора, в якій трирічний запас хліба – зерна. Щоб чого не сталося, кожну ніч сторожували по черзі молоді хлопці. В селі не знали, що таке голод. (…) Був і військовий запас сіна – десь були скирти” .


У 1905-1906 р. за кошти земства у селі збудоване нового приміщення храму. “Заготовки на церкву робили у Києві під номерами, а тут складали” .
У 1910 р. при церкві були “дом священника ветхий, служебный новый, для псаломщика нет ни помещения, ни службы”. Храму належало понад 33 десятини землі і 100 карбованців капіталу, розміщених у банку під 4% річних. При церкві працювала однокласна церковно-приходська школа .
На початку ХХ ст. настоятелем Михайлівської церкви у селі був Митрофан Іродіонович Чернявський (1882 р.н.) – у 1903 р. закінчив семінарію, у 1904 р. рукопокладений на священика. У 1910 р. вже був одружений і мав двох дітей. Його річне жалування складало 300 крб. Відправляти богослужіння йому допомагав псаломщик Євдоким Прокопович Діаковський (1846 р.н.), одружений, п’ятеро дітей. Річне жалування псаломщика становило лише 50 крб. .
Восени 1913 р. священиком у Полуднівці вже був Аврам Прокопович Калішевський
Автор Олександр Солодар, лінк на пост у фб

Дерев’яна церква

В селі збереглася пам’ятка архітектури — дерев’яна церква, збудована 1864 року.

Полуднівка церква
Дерев'яна церква
Дерев'яна церква в Полуднівці

Ця церква єдина дерев’яна на Чигиринщині що збереглась до наших днів

Дерев'яна церква Чигиринщина
Полуднівка
Дерев'яна церква
хрест біля церкви в Полуднівці

Будете на Чигиринщині – не минайте Полуднівку, це маленьке село варте вашої уваги.

Більше подорожей Чигиринщиною:

Від Чорного Лісу До Холодного Яру

Білосніжний велопохід

Весна в Холодному Яру

Літня подорож до Чигирина

Стецівський скансен

Чигирин

Холодний Яр і не тільки

Первоцвіти Холодного Яру

Стецівка

Черкаси – Суботів – Чигирин – Черкаси

Черкаси – Худоліївка – Замятниця – Чубівка – Черкаси

Косарі – Холодний Яр – Черкаси

Чигиринщина: Суботів, Холодний Яр

Чигиринська АЕС/ГРЕС/ТЕС уже не та

Comments

comments