На межі областей

Велоподорож Кам’янським районом Черкаської області та Олександрівським Кіровоградської.

Велоподорож на межі областей

Дуже зручно коли є залізниця. Щоб не накручувати десятки кілометрів по місцях де ти вже 100 раз був можна просто вскочити в приміський потяг разом з велосипедом і вийти де тобі зручніше. Але треба зважати на дні тижня.

Тож в 6:25 успішно сівши на дизель відправляюсь в сторону Сміли. 45 хвилин і я вже у Початковій точці подорожі

Сміла

Виходжу не на станції імені Шевченка, а саме на станції Сміла. По дорозі проїзжаю будинок де колись жив Юрій Васильович Кондратюк

Будинок Кондратюка в Смілі

Знаходиться він по колишній вулиці Невського 38. Зараз же вулиця декомунізована, тепер це вулиця Юрія Кондратюка.
тут жив Юрій Кондратюк

Минаю Покровський собор і дамбу через Тясмин.
Покровський собор Сміла

Проїзджаю Смілянський район і переше село Кам’янського – Михайлівка зустрічає мене.

Михайлівка

Село Михайлівка (Пруси до 1915 р.) Кам’янського району Черкаської області було засноване у середині 18 ст. За переказами село отримало назву Пруси на честь першого поселенця, якого звали Ярема Прус.
Указом імператриці Катерини від 1778 р. землі між Чигирином та Смілою були подаровані російським поміщикам Марциловським та Мацкевичам.

У 1841 р. в селі сталася страшна подія для всього віруючого люду – згоріла церква, побудована в 20-х рр. 19 ст. Лише в 1845 р. на кошти місцевого поміщика Георгія фон Шталь та прихожан на її місці було споруджено нову дерев’яну церкву, яка існує і донині. Церкву було освячено на честь св. Архістратига Михаїла. (с)

Михайлівка церква

В селі можна повернути на Жаботин, де також є дерев’яна церква, а далі можна виїхати і до Черкас. На під’їзді до Кам’янки можна звернути на Ребедайлівку і подивитись одну з найстаріших дерев’яних церков Черкащини – церкву Пресвятої Богородиці. Храм датований 1796 роком.

Кам’янка

Кам’янка радує грандіозним ремонтом доріг.
Кам'янка ремонт доріг

І охайним центром з оновленою площею ім. Героїв Небесної Сотні
Кам'янка центр міста

Розробив та виготовив пам’ятний знак Героям Небесної Сотні член спілки художників та скульпторів України Лавріненко І. Й

Небесній Сотні Кам'янка

Відкрили його разом із оновленою площею 8 травня 2017 року

Небесній Сотні Кам'янка

Поруч також відкрили новий фонтан

Небесній Сотні Кам'янка

Герб міста
Герб міста

Фарбують і фасади будинків по центральній вулиці. Взагалі Кам’янка приємно вражає своєю доглянутістю

Кам'янка

На музей у мене часу не було.

Кам'янка музей

Наступного разу обов’язково потраплю сюди. Тимпаче тут діє цікава експозиція присвячена холодноярцям.
Кам'янка музей

А далі прямую у приміське село Юрчиха.

Юрчиха

Кам’янка майже злилась з Юрчихою. Село цыкаве тим що тут збереглась церква, зведена на початку ХХ століття у новосербському стилі.

Юрчиха

За переказами збудовано церкву на кошти поміщиці Давидової, за умови, що в ній, у вівтарній частині, буде поховано її трагічно загиблого сина.
церква в селі Юрчиха

Храм нині діючий, знайти його легко. А далі село Тимошівка, дорогу до якого я розпитав у місцевого люду і поїхав ґрунтовою дорогою навпростець.

Тимошівка

Незвично бачити на сільській школі на Черкащині поруч біля українського ще й польський прапор.

Тимошівка

А все це тому що тут мешкав відомий польський композитор Кароль Шимановський. У приміщенні школи є меморіальна кімната, а сам маєток на жаль не зберігся.
Кароль Шимановський Тимошівка
З Тимошівки розбитою дорогою, довжиною десь 6 – 7 кілометрів потрапляю до села Бандурове Олександрівського району Кіровоградської області.

Бандурове

Кароль Шимановський підтримував дружні зв’язки з Юрієм Давидовим, який проживав у селі Бандуровому. Саме сюди, в Бандурове, він і приїздив, ходив по хатах, збирав пісні, обробляв їх і використовував для своїх творів.

Не менш цікава подорож   Косарі - Холодний Яр - Черкаси

церква в селі Бандурове

На слова Дмитра Давидова, власника сусіднього з Кам’янкою села Вербівка, К. Шимановський написав три пісні: “Схід сонця”, “Небо без зірок”, “Осіннє сонце”.

Бандурове церква

Бандурівська кам’яна церква поставлена в другій половині XIX століття Хомою Макаровичем Бондаревим, купцем другої гільдії, першим цукрозаводчиком в районі, володарем хутора Ставидлянська Лука.
Бандурове церква

Біля церкви на надмогильній плиті зроблено напис: “Фома Макарьевич Бондарев умер 13 августа 1886 года. Создателю храма божьего благодарные прихожане.” Коли він помер в селі Розумівці, то його тіло з церковним обрядом перенесли пішки із Розумівки до Бандурівської церкви, де його і поховали. Перша святкова відправа в церкві відбулася на свято Успенія 25 серпня 1895 року, а тому церква дістала назву Успенської. При церкві до 1912 року існувала двокласна церковно-приходська школа, якою завідував Андрій Михайлович Колтуновський, а з січня цього року – 3-класна земська школа.
Бандурове церква

Біля церкви стоїть пусткою колишня лікарня
На межі областей

Як сказали мені місцеві – церква на два приходи.
На межі областей

Поруч ще закинута школа.
закинута школа Бандурове

Неподалік села знаходиться закинутий аеродром куди я дістався ґрунтовою дорогою на шляху до села Кримки.
аеродром Бандурове

Кримки

Село отримало свою назву, по народним переказам, від того, що на цьому місті колись жили кримські татари в землянках, так каже вікіпедія.

Кримки

Блія церкви невелике кладовище і меморіал.
Кримки

У Кримках спочатку була дерев’яна Троїцька церква. Її збудував у 1787 році колишній комісар польського князя Ксаверія Любомирського Іван Дембовський. 1820 року церква відремонтована поміщицею Пеньковською.

Свято - Параскевський храм

На початку ХХ століття замість дерев’яної спорудили красиву цегляну церкву. Заклали храм в 1906 році на кошти місцевої поміщиці Марії Чорнолуської. Церкву будували вісім років і освятили в 1914 році.

Напередодні німецько-фашистської окупації церква у Кримках була єдиною діючою на теренах Олександрівського району, хоча 1937 року з неї скинули дзвони.
Свято - Параскевський храм. Побудований у 1914 році

Та в 1963 році храм таки закрили і перетворили на комору. Була в красуні-церкві й забігайлівка для любителів оковитої. А біля храму пасли кіз…

Свято - Параскевський храм

Без дерев’яних куполів і хрестів, які за відро колгоспного вина зірвали місцеві хлопці-«молодці», церква простояла до кінця 1990-років. Уже в роки перебудови районна влада вирішила підірвати цегляний храм, збудований, як тоді водилось, на розчині з додаванням свіжих курячих яєць.
Свято - Параскевський храм

Підривники прибули з Одеси, оглянули церкву, зробили підрахунки і …відмовились виконувати роботу, бо потрібно було стільки вибухівки, що з церквою могли впасти і школа, і дитячий садок, і клуб, і магазин, а, можливо, ще й половина хат у селі.
З 1989 року місцеві віруючі почали їздити по стольних градах у пошуках дозволу на ремонт храму Божого і передачу його для потреб духовних. В 1991 році кошти на ремонт храму виділили ігуменя Покровського монастиря Маргарита, районне відділення Фонду милосердя і здоров’я, колгосп «Зоря комунізму» (голова Володимир Савченко). Не залишились осторонь і жителі Кримок.

храм село Кримки

У 2014 році парафіяни Свято-Параскевської церкви відзначили сторіччя свого храму. Службу Божу разом із священиками з усього благочиння відправив єпископ Олександрійський і Світловодський Боголєп.

(с) Василь Білошапка, директор Олександрівського районного краєзнавчого музею

храм село Кримки

Поруч із церквою якийсь підземний хід, а скоріше всього просто льох.
Кримки підземелля
А далі шлях до Розумівки
храм село Кримки

Не менш цікава подорож   10 дерев'яних церков Черкащини

Дорога з Кримок до Розумівки зовсім не радувала. Це було кам’янка, часом гравійка, з невеличкими плямами асфальту, вона то різко йшла до низу, то стрімко підіймалась. Задоволення від їзди по ній не отримаєш ні на велосипеді ні автомобілем.
дорога Кримки - Розумівка

Розумівка

Один із ознак цивілізації цей знак. Дорога з Кримок була важка і не віриться що майже доїхав. За спиною у мене дорога до Бондарського водосховища(става) куди я і спустився по насипній дорогі із щебню.

На межі областей

Дуже мальовниче це Бондарське водосховище.
Бондарське водосховище
На межі областей

Якщо вірити табличці купатися тут заборонено. В’їхав я сюди безкоштовно.

Бондарський став

Територія цілком цивільна
На межі областей

Тут неподалік починається невеличка(всього 20 кілометрів) річка Бовтишка

Витік річки Бовтишка
Витік річки Бовтишка
Ще одне місце відпочинку, навіть з мангалом.
Розумівка

Підіймаюсь на основну дорогу і увагу привертає трохи дивний меморіал.
Розумівка

Хороша дорога починається в Розумівці
Кримки Водосховище Бондарське

Тут створено цілий історико – архітектурний заповідник родини Раєвських
заповідник родини Раєвських

На цьому місці буде споруджено пам’ятник видатному генералу від кавалерії РАЄВСЬКОМУ Миколі Миколайовичу (1771  – 1829)
Раєвський Микола Миколайович

Щоб не переказувати своїми словами просто процитую сайт Заповідник родини Раєвських

Початкова назва Розумівки — Єразмівка (перейменували її мабуть вже радянські топографи). Єразмівка, разом з поселеннями   Івангородом, Бовтишкою, Бірками, хуторами Нерубайка, Лісогорське, в 1805 році складало спадщину  Раєвського Миколи Миколайовича і назавжди ввійшло в історію під назвою помістя Раєвських „Бовтишка”.

церква село Розумівка

Раніше ці села належали князю Григорію Потьомкіну, який викупив їх у польського князя Любомирського за 6 мільйонів рублів. В 1794 році після смерті Потьомкіна правонаступницею  „Бовтишки” стала його старша племінниця Катерина  Самойлова, яка в першому  шлюбі була одружена з полковником Азовського піхотного полку Миколою Семеновичем  Раєвським і мала від цього шлюбу двох синів: Олександра, 1769 року народження, який загинув в 1790 році під час штурму Ізмаїла, і Миколу, 1771 року народження, майбутнього героя війни 1812 року і батька відомої родини.

Помер Раєвський 16 вересня 1829 року в своєму маєтку „Бовтишка”. Згідно заповіту його тіло поховали в землі села Єразмівки, за чотири кілометри від центральної садиби в селі Бовтишці.

Розумівка

Третього травня 1833 року на місці поховання, на одному з найкрасивіших місць, які нагадували Миколі Миколайовичу місця колишніх битв, була закладена церква в ім’я Воздвиження Хреста Господнього.

Спочатку церква становила собою усипальницю —  пантеон у вигляді прямокутного однонавного храму з розмірами  основного об’єму в плані  11х18 метрів, з невеликим і неосвітленим куполом в центрі, з порталом із 12 колон, поставлених у два ряди зі сторони головного входу. Колони — доричного ордеру довершених пропорцій і бездоганного малюнка. Кожна складена із семи збірних блоків, відлитих із чавуну.

Будівництво усипальниці-пантеона продовжувалось дуже довго і повністю було завершено в 1855 році. Тривале будівництво пояснюється значною вартістю споруди. Воно велось за ініціативою старшої доньки М. М. Раєвського Катерини Миколаївни на кошти її чоловіка М.Ф. Орлова, і частково бойових друзів  М. М. Раєвського.
Розумівка

В 1883 році внук і третій власник  Бовтиського маєтку генерал-майор Михайло Миколайович Раєвський  звертається в Київську Консисторію з проханням про реконструкцію Хрестовоздвиженської  церкви „ у зв’язку з малим вміщенням прихожан і бажанням збільшити фамільний склеп”. За планом передбачалось розширити церкву з північної, південної і західної сторін, з спорудженням  розширеного світлового куполу, прибудовою різниці і пономарні, вбудовою нових вікон і надбудовою   дзвіниці. Що і було зроблено в 1886 році „з бездоганною якістю” (із рапорту священника Харлампія Фіньковського на ім’я  Митрополита  Київського і Галицького про завершення робіт по реконструкції церкви).

Не менш цікава подорож   Похід вихідного дня поблизу Світловодська

В цокольному  приміщенні церкви влаштовано склеп з чотирма  похованнями. Центральним є поховання генерала  від кавалерії М.М. Раєвського — старшого (1771 —1829), яке  накрите  чавунною плитою з написом: „Він був в Смоленську щит — в Парижі  меч Росії”, автор епітафії декабрист М.Ф. Орлов. Поряд могила внука генерала, прототипа графа Вронського в романі  Л. М. Толстого „Анна Кареніна” — полковника М. М. Раєвського (1839-1876), який  загинув у Сербії 20 серпня 1876 року. Після смерті полковник Раєвський став національним героєм сербського народу  і був похований в монастирі  Святого Романа в Сербії, а через деякий час його прах був перевезений на Україну в родовий склеп.

У 1903 році, на місці його загибелі, в поселенні Горни Андровац, за заповітом, і на кошти матері Ганни Михайлівни Раєвської,  уродженої княгині  Бороздіної, було збудовано храм  Святої Трійці, який до цього часу серби називають церквою  Вронського-Раєвського. Далі в  склепі покоїться    молодша дочка генерала, фрейліна Софія Миколаївна Раєвська (1806-1881). Одне захоронення невідоме, і це на сьогодні найбільша таємниця усипальниці Раєвських.

Хрестовоздви́женська це́рква

Єдиним архітектурним ансамблем, який об’єднує захоронення сім’ї Раєвських, є мармурові пам’ятники витонченої роботи італійських майстрів у сквері біля усипальні. Їх чотири: це генерал-майор Михайло Миколайович Раєвський (1841-1893), випускник Московського університету, перший кандидат з чистої математики, учасник російсько-турецької війни, поет і автор книги „Плодова школа і плодовий сад”, президент Імператорського російського товариства садівників, і троє його дітей — старший син, Микола Михайлович Раєвський (1873-1900), і малолітні: син Григорій (1878-1883) і дочка Олена (1888-1889).

Хрестовоздви́женська це́рква с Розумівка

В такому вигляді церква проіснувала до 1965 року, коли радянські варвари зруйнували центральний світловий купол, дзвіницю, всі зелені насадження навколо церкви і огорожу з гранітними опорними стовпами. Періодично це було то зерносховище, то склад отрутохімікатів. Забіливши фрески намагалися пристосувати церкву і під музей.

Зараз же церква в цілком пристойному стані.

Хрестовоздви́женська це́рква

Біля церкви відкривається шикарний вид на річку і село.
Розумівка

В Розумівці, в лісі поблизу похований легендарний отаман Чорний Ворон (Микола Скляр), а нещодавно ще й відкрили пам’ятник автору твору “Холодний Яр”  Юрію Горліс – Горському. Та часу на їх пошук не було, то ж є ради чого сюди повернутись.
Розумівка

Олександрівка

В планах було відвідати ще церкву в селі Бірки, але часу було обмаль. То ж прийшлось 19 кілометрів з Розумівки до Олександрівки швиденько проїхати за трохи більше ніж годину.

станція Фундукліївка

Містечко Олександрівка, але станція Фундукліївка, названа так в 1876 році на честь Івана Івановича Фундуклія (1804 – 1880) громадського і політичного діяча, вченого і доброчинця. Її не перейменували, як свого часу Бобринську. Англійською мовою станція написана з помилкою.
Фундукліївка

А далі була електричка до ст. ім. Шевченка, а потім дизель до Черкас.

Маршрут на Strava 
Всі подорожі Черкащиною доступні по тегу Черкащина.

Маршрути Кіровоградщиною
Маршрут Олександрівським районом: Бірки
Велоподорож поблизу Знам’янки
Подивитись як квітнуть сотні тисяч тюльпанів
Загадковий і містичний Чорний ліс з озером без дна 
Втрачена архітектура Новомиргорода
Колишнє єврейське містечко Златопіль, яке ще більш єврейське ніж Бердичів
Урочище Каскади: ідеальний маршрут на травневі свята

Comments

comments