Зміст
Що можна подивтись поблизу Знам’янки, та ще й встигнути на електричку чи потяг?
Велоподорож поблизу Знам’янки: початок
Знам’янка – містечко неподалік Кіровограду, уже Кропивницького і Олександрії, великий залізничний вузол, все життя міста крутиться навколо залізниці. Майже з будь-якого великого міста України сюди можна доїхати залізничним транспортом, та і автобусом не проблема. З Черкаської ж області сюди ходять 5 пар електричок і потяги.
То ж починався мій маршрут із залізничного вокзалу, до речі поруч і автобусна станція, 15 хвилин і я вже в першому селі Петрово. Вказівник з траси привів мене до цієї церкви. На вигляд церква новобуд.
Проїзжаю приміське село Петрове прямуючи в сторону села Мошорино.
Біля села Мошорине, на хуторі Припутні, який покинули мешканці під час Голодомору, жив і помер Семен Климовський, автор знаменитої пісні «Їхав козак за Дунай». Минаючи посадки ґрунтовими дорогами їду далі…
Велоподорож поблизу Знам’янки: Світлопіль
Наступна зупинка в селі Світлопіль. Його головну атракцію видно ще здалеку бо стоїть вона на пагорбі.
Село маленьке, там всього 270 чоловік мешкає. В селі знаходиться водосховище на річці з цікавою назвою Бешка.
За розповідями місцевих в церкві в радянські часи була і комора і зерновий склад, а потім і склад хімікатів.
Один чоловік розповідав як в дитинстві лазив по баням церкви і схопившись за цеглину, яка висунулась і впала, по усім законам фізики мав впасти назад, та якась невідома сила, наче рукою штовхнула його вперед. Один же хлопчак зірвавшись став інвалідом і пересувається тепер у візку.
Церкву облюбували голуби, їх тут безліч, ці круги їхня робота.
Вітер гуляє приміщеннями. Не збереглось ані фресок, ані інших прикрас. Місцями сітни побілені.
Цегляні стіни збереглися добре, але ні бань, ні вікон, ні дверей не лишилося.
Велоподорож поблизу Знам’янки: стара Нова Прага
Далі прямую на Нову Прагу. Церкву ще довго видно позаду. До Нової Праги можна проїхати як грунтовою дорогою навпростець так і трасою навкруги. Я трохи збився то ж поїхав навкруги.
Нова Прага селище в Олександрійському районі Кіровоградської області. До речі обласний центр вже Кропивницький, а область згідно Конституції України Кіровоградська. Про історію селища краще вікіпедія розкаже, а я покажу трохи вулиць і будівель селища.
При в’їзді зі сторони Світлопілля увагу привертає діжка біля їдальні якогось підприємства
І незвичайний центральний будинок культури, матеріал схожий на армянський туф.
Далі по маршруту парк де стоїть пам’ятник на честь маневрів російської армії і приїзду російського імператора, що відбувалися поблизу Нової Праги у 1888 році. Закладений у 1888, відкритий у 1893 році. Архітектор – О. Бернардацці.
А в 2014 році трохи підправлений місцевими жителями.
Власне, пам’ятник цей пов’язаний з гарнізоном, що і дав назву цьому містечку. Можливо тому цей об’єкт і дійшов до нас майже в колишньому стані. А ще, він є найдавнішим пам’ятником олександрійського району.
На жаль не все вдалось побачити і сфотографувати.
Зразки архітектури ХІХ століття. Схожі будиночки можна побачити в багатьох українських містах.
Патріотична стіна поряд з старою забудовую
Але час і нинішні реалії не сприяють збереженню старих будинків.
І вони потрохи руйнується.
Торгові ряди на площі біля центру.
Центральна вуличка з іншого ракурсу.
На жаль, через брак часу не все вдалось подивитись, а тому далі буде те що я не побачив.
Фото і текст взяті на сайті mandrivnik.wordpress.com
Після огляду парку, я проїхався навколишніми вуличками, фотографуючи старовинні будинки. Серед інших оригінальністю форм вирізнилася лікарня з круглими вікнами і гострими верхами на краях, що більш характерно для хоббітівських хатинок, а не для місцевих будинків.
Поруч з лікарнею знайшов могилу земському лікарю П.Е. Вострікову.
Також доволі примітним виглядає особняк полковника Драгальова з двоповерховим флігелем.
Неподалік вражає колишньою пишністю старенька школа.
Виїжджаю з Нової Праги в напрямку Знам’янки і шкодую що багато історичних будівель не знайшов.
Велоподорож поблизу Знам’янки: декомунізація і вузькоколійка
Біля селища Димитрове, яке 12 травня 2016 року Верховна Рада України перейменувала на Олександрійське, повертаю наліво. На трасі добре видно залишки залізниці, але не простої, а вузькоколійної. Залізниця ця кар’єрна, частково двохпутна і вузькоколійна. Ширина колії 914 мм. Побудована в 1960-х роках і відразу ж електрифікована. З’єднувала вона кар’єр, де видобувалося буре вугілля, з розташованою в Димитровому ТЕЦ. Частина вугілля також йшла на перевантаження на широку колію і вивозилася по під’їзній гілці на Олександрію. Вузькоколійка була електрифікована постійним струмом напругою 1400В. Більше можна прочитати про неї тут, тут і ще тут. Перших років п’ять працювали трофейні німецькі електровози, потім надійшли нові, EL3 заводу «Ганс Баймлер». У кращі 1980-і роки на залізниці працювало 16 машин і 100 вагонів виробництва Польщі та НДР. Частина з них в 1990-х роках пішла в Керч на Камиш-Бурунський залізорудний комбінат.
До червня 2005 р вузькоколійка закрита і розібрана. Тоді ще збереглось депо з трьома корпусами електровозів і 5 вагонів.
Я ж у вересні 2016 року побачив тільки тунель і залишки насипу. Зараз навіть і не скажеш наскільки цікава тут була вузькоколійка.
Нижче опублікую пару світлин які передають унікальність цієї гілки, для справжніх поціновувачів залізничного транспорту. Фото взяті з сайтів посилання на які були подані раніше.
Велоподорож поблизу Знам’янки: занепад буровугільної промисловості
Розумію, що на електричку можу і не встигнути, але вирішую все таки поїхати в селище Новоселівка, яке до декомунізації називалось неоригінально Комінтерн щоб глянути на Морозівський вугільний розріз. Хоча і зараз перейменували його без фантазії зовсім.
Колись цей район можна було назвати маленьким Донбасом – тут відкритим способом і шахтним добувалось вугілля, але не чорне, а буре. Але 90-ті і нульові внесли свої корективи… Грунтові води поступово затоплюють розробки, з кожним роком вода все вище. На фото внизу вид на Морозівський вугільний розріз з околиці села Комінтерн (Новоселівка)
В 2013 році довелось побувати біля села Пантаївка, де самі шикарні види на розріз. Правда охорона була не дуже привітлива і натовп туристів і фотографів її не дуже радував. Лякали донецькими і що зараз нам буде капець.
Так як нічого інформативного зняти не вдалось тож нижче фото тих кому вдалось.
Швидко подивившись на Морозівський вугільний розріз я помчав до Знам’янки щоб встигнути на електричку до ст. ім. Шевченка, яка добре стикувалась з дизелем на Черкаси. Було відчуття що не встигну… Але після Пантаївки і до самої Знам’янки дорога була неначе не в Україні – свіже покладений асфальт і попутній вітер сприяли встиганню на електричку. У вагоні аж до самої Сміли я їхав один…
Традиційно трек із Страви
В Кіровоградській області є що подивитись:
Кіровоградський дендропарк
Чорний ліс
Новомиргород
Златопіль
Каскади
Повернутися на головну сторінку
