Перший пост із словацького циклу буде про невелике містечко Банська Бистриця, що оточене мальовничими горами
Банська Бистриця
Невеличке містечко Банська Бистриця стало базовою точкою на цю невеличку європодорож. Саме тут дві ночі я і ночував. А почалось все ще з червня …
Безвіз і Wizzair
В Червні стався безвіз. Одразу ж я пішов оформляти паспорт. Чекав півтора місяці і от уже в липні був з біометрикою. Планували в серпні поїхати в Румунію та не вийшло. А тут Візейр відкрив новий напрямок Київ – Братислава і вибір пав на цю країну. З Візейром вже був приємний досвід, коли в 2013 році ми полетіли за 518 грн в Грузію. В цей раз такої халяви не було, квитки round trip обійшлись у 69 євро.
Візейр літає з аеропорту “Жуляни”, який знаходиться в межах міста. Із залізничного вокзалу сюди можна спокійно дійти за годину, що я і зробив. Аеропорт “Жуляни” цілком комфортний і сучасний.
Рейс вилетів вчасно і долетіли без проблем. Я підготувався до подорожі: роздрукував зворотній квиток, написав де і в кого буду жити, зробив страховку. Все це не знадобилось – прикордонник взяв паспорт, подивився на мене і поставив штамп. Радий я побіг на зупинку автобуса бо у мене через 40 хвилин відправлявся потяг з Братислави до Банської Бистриці. Добіг до каси де російськомовна касирка продала квиток. Трохи більше 200 км коштувало проїхати 9.25 євро. Вагони звичайні як і в Польщі. До речі на словацькій залізниці діють пільги, що студенти, пенсіонери і діти їздять безкоштовно. Звично що на потяги типу наших Інтерсіті це не поширюється.
Потяг запізнився хвилин на 20. До речі в Польщі я їздив потягами раз 5 і там вони теж запізнювались. Не знаю з чим це зв’язано. Після України трохи дивно що потяги можуть так запізнюватись.
Гора Панський Дєл
Зранку поїхали на гору Панський Дєл (Panský diel).
На фото початок листопада. Сніг вже випадав, але розтанув. В лісі ще зустрічались гриби. Ми ж піднялись по лижній трасі на гору. Жителю рівнини важко даються горби. Оці будиночки це гірськолижний курорт Шахтічкі. Зараз же був не сезон то людей майже не було
От такий підйомчик. Тут же починаються і промарковані маршрути. На вершині стоять вишки мобільного звязку, радіо і телебачення. Але час спускатися до низу бо осінній день короткий і ще треба багато встигнути подивитись.
Банська Бистриця: історичний центр
Банська Бистриця містечко невелике – всього 80 тисяч жителів. Лежить в долині Низьких Татр. Через містечко протікає річка Хрон. Центр дуже компактний, затишний і симпатичний. Місто засноване аж в 1255 році. Подивитись тут є на що.
В самому центрі на площі Словацького національного повстання знаходиться Кафедральний собор Святого Франциска Хаверського (Katedrála svätého Františka Xaverského) та башта з годинником (Hodinová veža)
Саме Банська Бистриця стала центром Словацького національного повстання (словац. Slovenské národné povstanie), також відомого як Повстання 1944 року. Це збройне повстання було організоване словацькими силами спротиву та спрямоване проти режиму Першої Словацької республіки періоду Другої Світової війни. Перша словацька республіка, Словацька Республіка (словац. Slovenská republika) — національна словацька держава, яка існувала з 14 березня 1939 по 8 травня 1945 як союзник і сателіт Нацистської Німеччини. Республіка ця була визнана рядом держав, але фактично це була нацистська маріонетка . Придушити повстання прийшли нацисти і таки придушили, потім пішла партизанщина і вже Червона армія вигнала нацистів і припинила існування республіки.
Байдуже чи це місто з історичним центром якому не одна сотня років, чи райцентр з бараками, а ми комуністи все одно поставим у центрі великий радянський обеліск чи Леніну пам’ятник. Чорний обеліск зовсім не вписується в європейський центр містечка. Його б перенести поближче до музею Словацького національного повстання. Можливо словаки і хотіли б перенести та бояться що скаже Росія, а можливо їх і так влаштовує. Ну не нам це вирішувати.
Історичний центр дуже компактний. Видався навіть якимось маленьким. Йдеш собі ідеш і тут уже якісь хрущовки виросли.
То не горизонт завалений – ратуша дійсно похилена.
Колись тут добували руду, але на наші шахтарські поселення Банська Бистриця зовсім не схожа
По місту просто приємно гуляти
В історичному центрі багато ресторанів і кафешок
Затишні вулиці
Симпатична Європа де мало хто говорить англійською. Словацьку можна зрозуміти, але суб’єктивно польська більш звична і зрозуміла.
Одним з перших словацьких міст, оголошеним зоною культурної спадщини ЮНЕСКО, стала саме Банська Бистриця.
Тут як і в Польщі люблять Іона Павла ІІ
І ви и не повірете – тут як і в Україні всі на бляхах.
На вулицях продаються каштани – смачна штука, смак схожий на солодку картоплю чи лісові горіхи
В центрі на горбах знаходиться цвинтар який трохи нагадує львівський Личаківський
Трохи соціалізму
Якщо відійти від центру то починаються такі собі соціалістичні будиночки.
Таке відчуття що в них і соціалізм був якийсь інший. Навіть аналоги наших хрущьовок не виглядають так убого.
Один із символів того часу – Трабант
В музей Народного повстання я не пішов, про Другу світову я надивився в Україні музеїв
І на кінець
Як людина що виросла на березі Дніпра не люблю міста де немає річки. В Бистриці з цим все в пордяку тут є гірська річка Хрон
Цікаво а на байдарці тут можна пройти.
А ще в місті є тролейбус. Звичні нам 14-ті Шкоди замінили на сучасні.
На 80 тисячне містечко аж 8 маршрутів. Але на жаль на тролейбусі проїхатись не довелось
А навколо гори і краса
І Хрону води
Банська Бистриця симпатичне містечко куди хочеться повертатись. Взагалі Словаччина – це Україна в якої вийшло. Хоч держава і на 2 роки молодша за Україну та випередила її років на 20. Ну це перше туристичне враження. А далі ще буде Шпанья Доліна і Братислава
