Олександрійсько – Світловодська сотка

Велосипедний маршрут Кіровоградською областю на сто кілометрів. Архітектурні пам’ятки, природа, бездоріжжя та багато підйомів чекають на вас.

Півтори години зайняла дорога з дому в Черкасах до станції імені Тараса Шевченка у Смілі. Ще півтори години в Інтерсіті + і от Олександрія. Інтерсіті в 5 раз дорожчий плацкарту, але їде швидко і зручно ставити велосипед, як в дизелі чи електричці.

Маршрут вийшов таким:
Дистанція: 110,44 км
Час руху: 7:16:21
Середня швидкість: 15.2 км/год
Набрана висота:  1357 м
Олександрійсько - Світловодська сотка

Олександрія

Олександрія варта цілого дня. Тут збереглась історична забудова центру міста, та й любителям футболу буде цікаво відвідати місцевий стадіон. Фанати транспорту зацінять міські автобуси – тут ще бігають ЛіАЗи. В мене ж був час тільки на каву зі старим знайомим. Але сюди ще повернусь
Олександрія ЛіАЗ

Березівка

Швидко виїхавши з міста потрапляю в село Березівка Олександрійського району де збереглась стара мурована церква
церква село Березівка
Церква стоїть на центральній вулиці то ж знайти її легко.
Церква Св. Йосипа Обручника Березівка Кіровоградська область
Церква Св. Йосипа Обручника була перебудована в 1901 році новим власником села купцем Петром Максимовичем Селівановим, який тоді володів в селі 4029 десятинами землі. Тоді на місці згорілої дерев’яної будівлі було поставлено цегляну. До речі, його син Василь Максимович мав теж чималий шмат землі в селах Спасо-Мажарівка і Високі Байраки.  
церква біля Олександрії
Церква непогано збереглась, зважаючи на те що її спіткала доля бути складом в радянський період. 
Церква Св. Йосипа Обручника Березівка
На сьогодні будівля церкви є пам’яткою містобудування, архітектури місцевого значення в Кіровоградській області
Церква Св. Йосипа Обручника в селі Березівка
Далі дорога вела до села Ягідне.

Ягідне

Ніякого села Ягідне вже немає. Є воно тільки на мапі. Його вже давно поглинула розробка бурого вугілля. Діватись було нікуди, обїзжати не хотілось і я на повній швидкості просто пролетів біля шлагбауму, сторожі щось кричали вслід, вже коли я був далеко. На жаль подивитись на техніку на  Костянтинівському вугільному розрізі не вдалось. Там, де був найкращий під’їзд, була і  охорона і собаки, одному не сильно хотілось з ними  спілкуватись. А там де на карті були дороги серед поля на місцевості їх не було. То ж подивився я на техніку здаля. Фотографувати навіть не захотілося, то ж викладу фото тих кому вдалось ближче роздивитись.
Костянтинівський вугільний розріз
Далі була дорога відселеною чи то пак покинутою місцевістю. До села Озера дорога була ґрунтовка, з підйомами і спусками, через села Лікарівка та Новоолексіївка.  
дорога біля села Лікарівка
Знайшов степову рослину Ковилу. Колись вона була дуже поширена в степах, зараз же в Червоній книзі. 
Ковила

Не менш цікава подорож   велоВечір

Озера

На околиці села Озера місцевий фермер Олександр Швець зробив міні зоопарк. Судячи з інформації в мережі і фотографій на гугломапах, він ще працював в 2017 році. На червень 2018 року зоопарк не працює, інформації ніякої немає. Через хвилину після фото мене випровадив за територію  нервовий сторож. За пару кілометрів була наступна точка – село Талова Балка. 
Dniprovych і верблюд

Талова Балка

Село лежить в балочці. Такий от краєвид зустрічає всіх хто в’їжджає до нього зі сторони села Озери. 
Талова Балка
Храм було побудовано в 1806 році на кошти поміщика Федора Артемовича Боровського. У роки радянської влади храм використовувався  як сховище зерна, що, напевно, й зберегло його як споруду.
Талова Балка храм
Останні десятиліття храм стояв і руйнувався, в мережі багато фото який він був ще пару років назад. 
Талова Балка храм
В 2012 році в це глухе село приїхали з Кривого Рогу троє ченців на чолі з отцем Серафимом і почали облаштовувати тут свій побут.  Після облаштування свого побуту вони почали з 2014 року відновлювати храм. 
Талова Балка храм
У 2016 – 2017 роках тут навіть зробили літній табір для дітей з бідних сімей. 
Талова Балка храм
Бог їм в поміч, аби тільки не насаджували ідеї руського міра і єдіного народа, як це часто буває в осередках московської церкви. Мене ж чекала далі дорога.
дорога до Талової Балки
Дорога все гірше, проїжджаю села Велика Скельова і Золотарівка. Не вірю своїм очам – на зустріч мчать двоє черкаських велосипедистів, ще й на шосейниках. Постояли, подивувались, що черкащани всюди і поїхали підкоряти підйоми Світловодського району.  

Не менш цікава подорож   Златопіль

Микільське

Перед в’їздом в село дорогу перетинає дивний міст. На перший погляд не зрозуміло для чого він і куди веде дорога. Та якщо погортати старі карти і пошукати інформацію в інтернеті то все стає ясно. Це міст на непобудованій гілці залізниці Павлиш – Чигиринська АЕС. При радянській владі були плани звести в Орбіті поблизу Чигирина чи то АЕС чи то ДРЕС. Але планам так і не судилось здійснитись. Після аварії на ЧАЕС проект згорнули. Станцію так і не добудували, зараз від неї залишилось пару адмін будівель, труба і селище будівельників – енергетиків Орбіта, де ще в п’ятиповерхівці живуть люди, а поруч розвалюється гуртожиток, універсам та ще пару будівель. 
залізниця Павлиш - Чигиринська АЕС
У селі Микільському є окрім церкви ще одна стара будівля, якій понад 100 років, – це реальне училище імені цесаревича Олексія. Воно було збудовано в 1908 році з нагоди народження первістка й спадкоємця царського престолу Олексія Миколайовича.село Микільське
У Російскій імперії в реальних училищах навчалися 6-7 років, і потім випускники мали право на вступ до вищих технічних і сільскогосподарських навчальних закладів (інститутів).
реальне училище село Микільське
У Микільскому реальному училищі викладали російську мову, історію Росії, географію, арифметику, закон Божий і інші предмети. Його випускники мали можливість продовжити навчання у ремісничому училищі, яке було організовано при школі, де випускникам  присвоювалося звання столяра і видавався безкоштовно весь столярний інструмент.
реальне училище село Микільське
Після 1920 року Микільське реальне училище було перетворено на школу. Під час ІІ Світової війни школа була закрита, і до грудня 1943 року в школі знаходилась німецька управа.
Микільське СПТУ 41
Коли в 1983 році в селі збудували нове приміщення школи, на базі колишнього реального училища було створено сільськогосподарське  професійно-техничне училище. Проте в 1998 році це училище об’єднали з Світловодським ПТУ №5, відтоді Микільське училище фактично перестало виконувати свою навчальну функцію. Тому Микільське реальне училище залишається цікавим архітектурним об’єктом і може претендувати на отримання статусу об’єкта культурної спадщини.  
Микільське СПТУ 41
У селі Микільському знаходиться архітектурна пам’ятка за номером №112-кв – це будівля церкви Руської православної старообрядницької церкви Білокриницької ієрархії на честь Різдва Пресвятої Богородиці й належить до Київської єпархії.

Не менш цікава подорож   Сунки - Залевки

Церкву збудували на кошти прихожан у 1911 році, вона була розрахована вмістити до 250 віруючих. У середині цей старообрядський храм як і всі інші, нічим не відрізняється  від православних, хіба що тим, що в ньому церковні півчі розділені на чоловічу і жіночу половини.

У 1932 році більшовики позбавили храм його бані (купола), та перетворили приміщення на гуртожиток. Станом на сьогодні храм працює , відвідують його дуже мало прихожан, лише 25-30. 
Взято з http://svittourism.com.uaРуська православна старообрядницька церква в селі Микільске
На жаль пряме сонце не дало зробити  якісних знімків
Руська православна старообрядницька церква в селі Микільске
Далі була просто дорога, можна було б змінити маршрут, але вирішив докрутити до Знам’янки і встигнути хоча б на електричку. 
Черкаси 103

Знам’янський район

В  Знам’янському районі дорога краща не стала, тільки стало ще важче вкручувати. 
Знам'янський район знак
Нарешті приміське село Дмитрівка, зовсім поруч вже Знам’янка. 
село Дмитрівка Знам'янський район
На Інтерсіті я не встиг, і на електричку теж. Довелось їхати вже аж в 22:15, опівночі був у Смілі, а далі дві години трасою в Черкаси. 
Більше веломаршрутів Кіровоградщиною:
Дендропарк в селі Веселі Боковеньки
На межі Черкаської і Кіровоградської областей
Велоподорож поблизу Знам’янки

Comments

comments

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)
Loading...