Влітку Бердянськ переповнений туристами і місцевими жителями. На його пляжах нема де яблуку впасти, а магазини нагадують черкаські в період великого свята в центрі міста, але Бердянська коса це виняток
Бердянська коса
Прямо від автовокзалу їде автобус номер 15 на Бердянську косу. Коштує він 6 гривень. Спочатку ціна викликала подив, але потім ми зрозуміли чому так коштує проїзд. Автобус все їхав і їхав. Весь маршрут це 20 кілометрів по місту і по косі. До речі дорогу на косі зробили. Ми ж проїхались аж до самого кінця.
Біля кінцевої автобуса 15 стоїть пам’ятник рибалкам Бердянська що загинули у війну, ту саму прославляєму.
Бердянський нижній маяк
Про верхній було в попередньому записі, зараз трохи інформації про нижній.
Спостерігати за суднами на горизонті, що заходять до порту – звична справа для кожного мешканця Бердянська. Крани-велетні, що нагадують жирафів, розвантажують і знову наповнюють вантажем гігантські трюми. Бердянський морський порт протягом року приймає тисячі кораблів, отримуючи й відвантажуючи більш ніж 4 млн тонн вантажу.
Суднам було б складно дістатися місця призначення без допомоги маяків. В Азовському морі досить легко сісти на мілину, особливо великим вантажним суднам. Бердянська коса, через свою форму, є найнебезпечнішою на всьому Приазов’ї. Вона виступає трикутником: звужується на півдні до середини й знову розширюється на південний захід. Тож без сигналів маяка тут ніяк не обійтися. Маяки вказують кораблям обхідні шляхи, рятуючи їх від загибелі. Направляє сигнал наглядач маяка. Він виконує свою роботу за будь-якої погоди. Дуже важливо бути на посту під час шторму, бурі й снігу.
Без контролю наглядача маяк, від точності роботи якого залежить життя моряків, не працюватиме. Принаймні, так було раніше… На Чорноморському узбережжі деякі маяки вже повністю автоматизовано: їхньою роботою управляють дистанційно.
В Бердянську є два робочих маяки: Верхній та Нижній. Верхній маяк стоїть на височині в місті. Його збудували для того, аби вказувати шлях до порту кораблям, що увійшли до Бердянської затоки. До самої ж затоки вказує шлях Нижній маяк. Він стоїть на краю Бердянської затоки, далеко від людей, там, де суша поєднується з Азовським морем.
Текст був взятий із крутої статті . Раджу прочитати її, написана вона в рамках крутезного проекту Ukraїner
Цей маяк мене вразив більше ніж Верхній маяк в Бердянську.
Повз нього пролягає дорога до моря. Мандрівникам, які підуть цим шляхом, потрібно бути готовим до штурму багаточисельних озер при лимані. Фото взяв знову ж таки в Ukraїner
Бердянська коса: відпочинок
Звісно краще всього відпочивати на самому кінці коси. Людей мінімум, так само як і магазинів. До речі це рекреаційна зона де діють ряд обмежень.
По дорозі від кінцевої зупинки до моря є позначка на гугл мапі – Чортів камінь. Ми очікували якусь цікавинку. А виявилось ось це …
Зате потім відкрився майже порожній пляж
Де було зовсім небагато людей. Проте торговці навіть сюди дійшли.
Ось так виглядає пляж
Тут в рази краще ніж в Лісках чи на центральному пляжі.
Тут же можна і за природою поспостерігати. Природа озер лиманного походження тут просто шикарна.
Багаточисельне птаство все ткало від мого об’єктиву.
Увечері озера заливались співом птахів, але дуже полохливих.
Тим часом сонце сідало над косою.
Висохлі озерця.
А наступний пост буде про прогулянку вулицями міста.
Читати ще:
Вид з гори на Бердянськ
