Богуслав

Богуслав одне з найдревніших міст Київщини. Тут  можна подивитись історичну забудову та відпочити  на мальовничій  річці Рось.  

Де знаходиться місто Богуслав?

Як доїхати до міста Богуслава?

Автомобілем

Автобусом

Залізницею

Найближча до Богуслава залізнична станція Миронівка. До неї з Богуслава всього 17 кілометрів і цю відстань можна проїхати автобусом Миронівка – Богуслав (є у розділі автобусом).

Велосипедом

Прогулянка вздовж Росі

В Богуславі автостанція знаходиться прямо на острові на річці Рось. Вже вийшовши з автобуса бачиш перші атракції містечка. Місто невелике, всього 17 тисяч жителів, але дуже зелене і затишне, розділене річкою Рось.

Поруч біля автостанції стоїть пам’ятник Марусі Богуславці.  

Мару́ся Богусла́вка — легендарна українська героїня XVI та XVII ст. Подібно до Насті Лісовської (Роксолани), Марусю взяли у полон турки і віддали до гарему турецького султана. Відома козацька дума цього періоду оповідає історію, як Маруся піднімається до такого рівня, що її турецький власник залишає з ключами від його замку і темниці. Вона використовує можливість звільнити 700 українських козаків-невольників, які перебували в полоні протягом 30 невільних (за іншими варіантами думи 33 роки) років.  Дивно, вона не повертається з ними додому, а залишається у гаремі, оскільки це стало єдиним способом життя, до якого вона звикла. Маруся символізує тих, хто залишає Україну, але все ще має сильне поєднання до землі свого походження. (с)

Серед брил попадаються і з привітом з минулого. Цікаво хто і коли намагався цей камінь обробити. 

Нагадало Крим

Ще хатки над Россю 

Міст, який з’єднує острів, де знаходиться автостанція з центром міста. 

Вид в сторону гранітного оголення

Влітку тут мабуть людно

Через приватний сектор пробираємось до природної пам’ятки – Богуславського гранітного оголення 

Богуславське гранітне оголення – геологічний пам’ятник природи. Скелі висотою 10-12 м розташовані вздовж русла річки  Рось в центральній частині Богуслава. 

У долині річки по її схилах ефектно розкидані врослі в землю гранітні брили. Вік богуславських гранітів становить 2 млрд. років.  

У місці, де Рось двома рукавами омиває гранітний острів, утворюються мальовничі пороги. Одне з таких місць з глибокою ванною, над якою нависає висока скеля, місцеві жителі називають “Ямою”.

Звісно восени ніхто не купається. На альтанці в цей день було людно від весіль що приїжджали сюди фотографуватись. 

На жаль місцеві як завжди не цінують красу що поруч. Навколо багато  сміття і надписів на гранітах. 

Не перестаю дивуватись як дерева умудряються рости між брил. 

Вулицями міста Богуслав

Фортеця під назвою Богуславль в літописі за 1195 рік, поряд з Каневом і Корсунем згадується як одна з трьох найбільш укріплених південних прикордонних форпостів Київської Русі. Але і це не врятувало його від повного руйнування монгольською ордою в 1240 році. Наступна інформація про Богуслав датована 1591 роком, коли польський король Сигізмунд III віддав його у володіння волинському воєводі князю  Острозькому. У 1620 році місто отримуэ Магдебурзьке право і герб. Під час війни в 1648 році поляки були на кілька років вигнані з міста і він став сотенним містечком Білоцерківського, а потім – Корсунського полку. У 1777 р польський король подарував Богуславське староство князю С. Понятовського, а в 1793 р воно увійшло до складу Російської імперії. У 1796 році Богуслав став повітовим містом, яким  залишався до 1846-го.

У ХІХ столітті у Богуслав побувало багато відомих людей. Серед них Пушкін і Гоголь. Уродженцем Богуслава був художник Іван Сошенко, а його друг Тарас Шевченко неодноразово бував у місті. У 1859-61 роках в богуславському духовному училищі працював Іван Нечуй-Левицький, який, до речі, тут же й навчався (1847-52). 1877 року до Богуслава приїхав 18-річний Соломон Рабинович (Шолом-Алейхем). Три роки він працював учителем дочки багатого орендаря Елімелеха Лоєва. Майбутній всесвітньовідомий письменник закохався в свою ученицю. 1883 року всупереч волі Елімелеха Соломон викрав Ольгу Лоєву та одружився з нею. А в 1885-му до міста приїхала Марко Вовчок. Перед переїздом до Хохітви рік вона прожила у Богуславі

По кількості збережених будівель здається що Богуслав з відривом випереджає Черкаси. 

Містечко маленьке то ж історичний центр зовсім поруч біля автостанції. 

Мерія розташувалась в шикарному будинку Покраса, 1887 року побудови. Цікаво було б глянути на його інтер’єри. 

А в цьому будинку 1909 року Музей історії Богуславщини. Музей хоч і маленький, але мабуть один з найкращих в центральному регіоні. Цікаве розташування кімнат – ти йжеш від епохи до епохи то піднімаючись то спускаючись. Ціна за вхід традиційно символічна.  

В дворі музею знаходиться пам’ятний знак богуславському полковнику Самійлові Самусю

Як і сто років назад ця будівля використовується для торгівлі 

Далі по вулиці найстаріша будівля міста.

Кам’яниця –  пам’ятка архітектури місцевого значення. 


Просто неймовірно що вона збереглась. Зазвичай в містечках Наддніпрянщини такого віку тільки церкви. 

Як каже Вікіпедія:  Хедер або так звана «Кам’яниця» — вважається найдавнішою будівлею Богуслава. Ця масивна будівля, зведена 1726 року для потреб єврейської громади Богуслава, а саме у ній містилася еврейська початкова школа — хедер, після революції — клуб для глухонімих, під час Другої світової війни — в’язниця гестапо і вже по війні у кам’яниці відкрився музей комсомольської слави. 22 серпня 2006 року тут відкрито музей сучасного ужитково-декоративного мистецтва

Вона була зачинена, чи працює зараз музей невідомо. 

Якщо відійти від центру можна знайти ще декілька цікавих будиночків.

В Богуславі ще залишились чисто радянські магазини 

Затишні дворики

Тихі вулички

Типовий для райцентру центр 

Це мабуть ще тільки в Черкасах немає таких парасольок

Дерев’яні скульптури невизначеного віку і сюжету

Річка Рось

Фонтанчик біля єдиного закладу де можна було в суботу перекусити 

Оглядовий майданчик «Лобунка»

Лобунка — одна з трьох історичних вершин Богуслава, поряд із Замковою та Бублейною горами. Сьогодні сюди приходять заради краєвидів на місто, річку Рось та навколишні пагорби.

З оглядового майданчика відкривається широка панорама Богуслава. З висоти добре видно долину Росі, міську забудову, зелені береги та мости. Особливо гарно тут восени, коли дерева на схилах набувають золотавих відтінків.

Щоб побачити цю панораму, потрібно піднятися на гору Лобунка в районі міської школи № 2. Це гарне місце для невеликої прогулянки та фотографій, особливо якщо хочеться подивитися на Богуслав з іншого ракурсу.

Якщо будете неподалік міського пляжу або музею-садиби Івана Сошенка, варто включити Лобунку до маршруту містом.

Міський пляж Богуслава

Богуслав стоїть на річці Рось, а тому тут є пляжі. Один із них знаходиться недалеко від оглядовий майданчику «Лобунка», треба спуститись до вулиці Мисайлівська. Так що будете влітку в місті – обов’язково покупайтеся.

Культові будівлі міста 

Троїцька соборна церква

Троїцька соборна церква головна пам’ятка Богуслава.  

Її добре видно здалеку, не помітити її неможливо.

Збудували її у 1862 році на місці старої дерев’яної церкви. 

Будівля зведена в нетиповому для українських православних храмів стилі. Це кругла в плані, оточена колонадою велика ротонда з прибудованою дзвіницею. Парадний фасад церкви – чотирьохколонний портик тосканського ордеру.

Чимось мені вона нагадала церкву у Вербівці Кам’янського району Черкаської області. 

Поза межами історичного центру Богуслава,  знаходиться наймаловідоміший костел Київщини — костел Святого Владислава, який є парафіяльним храмом римо-католицької парафії Зішестя Святого Духа. Храм збудовано у 1819–1825 роках. Костел було закрито 1927 року. 2008 року місцевими римо-католиками розпочалися роботи з повернення костелу. 

У жовтні 2009 року було зареєстровано римо-католицьку громаду м. Богуслава. І вже за кілька днів власник будівлі дозволив правити Службу Божу у приміщенні костелу. У жовтні 2012 року відбулося урочисте перенесення в храм статуї Діви Марії з каплички при колишній плебанії, а 19 травня 2013 року освячено хрест, встановлений на костелі. У червні 2014 року приміщення колишнього костелу офіційно повернули вірянам. Нині святиня потребує капітального ремонту. У майбутньому планується повернути костелу його первісний вигляд

Свято-Миколаївський монастир в Богуславі

Свято-Миколаївський монастир розташований на високому правому березі Росі, трохи нижче центру Богуслава. Його історія налічує кілька століть, а сама обитель неодноразово руйнувалася, відбудовувалася та змінювала призначення.

Початок монастиря відносять до 1575–1586 років. За переказом, дерев’яну церкву перенесли сюди з монастиря в Самборі, рятуючи її від нападів. Спочатку обитель називалася Різдва Пресвятої Богородиці. Наприкінці XVI століття її зруйнували, а 1596 року відновили та передали василіанам.

У XVII столітті монастир знову повернувся до православ’я. У наступні десятиліття він пережив нові руйнування й перебудови. У 1740 році, після спорудження дерев’яної церкви Святого Миколая, обитель отримала назву Свято-Миколаївської. Пізніше тут з’явилася церква святої Варвари, а після пожежі 1787 року головний храм довелося відновлювати.

У середині XIX століття на місці старої церкви звели кам’яний храм на честь Успіння Пресвятої Богородиці, Святителя Миколая та апостола Якова. У 1851 році монастир перейменували на Успенський. Ще одна важлива споруда — цегляна церква Воскресіння Христового, збудована 1866 року. Вона збереглася до наших днів.

Монастир був не лише релігійним осередком. У 1818–1884 роках тут діяло духовне училище, де навчалися, зокрема, письменник Іван Нечуй-Левицький і майбутній хоровий диригент Олександр Кошиць. З Богуславом пов’язують і перебування Тараса Шевченка та Марка Вовчка.

У 1904 році монастир став жіночим і проіснував у такому статусі до 1929 року. У радянський період його приміщення використовували для дитячого будинку, а згодом — як гуртожиток педагогічного училища. Релігійній громаді комплекс передали 1993 року.

Сьогодні монастир залишається важливою історичною пам’яткою Богуслава. Його розташування над Россю додає цьому місцю особливої виразності, а багата історія нагадує, скільки змін пережило місто протягом століть.

Меморіали, пам’ятники Богуслава

Пам’ятник радянським воїнам, які загинули при визволенні міста від німецько-фашистських загарбників. Надпис на пам’ятнику: «Хто за свободу вийшов проти смерті, тому немає смерті на землі». Дуже актуальний надпис і для сьогодення. 

Пам’ятник ліквідаторам аварії на ЧАЕС

Пам’ятний знак Алімпію Галику, головному маляру Києво – Печерської Лаври 

Погруддя Тараса Шевченка теж є в місті 

Пам’ятник Ярославу Мудрому — засновнику м. Богуслава. Надпис на пам’ятнику: «Син Великого кн. Володимира — Хрестителя Русі», відкриття відбулося у 2012 р. — під час святкування 980-ої річниці від дня заснування міста

Щаслива селянка неподалік від костьолу

Пам’ятник загиблим уродженцям Богуславщини, які загинули під час війни 1941—1945 рр

Пам’ятник радянським воїнам-танкістам, захисникам м. Богуслава у серпні 1941 р

Пам’ятник комуністам порубаним в 1917 – 1920 роках  

Монумент на честь комсомолки-партизанки Марини Гризун, яка загинула 28 липня 1943 року у камері катівні ґестапо

Богуслав ідеальне містечко для подорожі вихідного дня як з Києва так і Черкас чи будь – якого іншого міста. А влітку ще й можна покупатись в Росі. В місті є готель з досить таки демократичними цінами. 

Що подивтись поруч з Богуславом?

Садиба Марка Вовчка в Хохітві

Недалеко від Богуслава, у селі Хохітва, розташована старовинна садиба Браницьких, пов’язана з життям української письменниці Марка Вовчка. Сьогодні ця історична будівля перебуває в занедбаному стані, а її майбутнє стало приводом для суспільного обговорення.

Марко Вовчок — літературний псевдонім Марії Вілінської, авторки, чиї твори посіли важливе місце в українській літературі. У садибі в Хохітві вона жила разом із чоловіком Михайлом Лобачем-Жученком у 1887–1893 роках. Будинок розташований неподалік річки Рось і є частиною історичної спадщини Богуславщини.

Історична пам’ятка, яка руйнується

Будівля має статус пам’ятки архітектури. У минулому тут діяла установа для літніх людей, а після її закриття садиба залишилася без належного використання. З часом споруда почала руйнуватися.

Побачене справляє гнітюче враження. Зовні будинок майже повністю прихований за деревами та чагарниками. Усередині видно оголену цегляну кладку, пошкоджені стіни, залишки дерев’яних перекриттів і конструкції даху. У приміщеннях лежать уламки цегли та будівельного сміття. Від колишньої садиби залишилася споруда, якій терміново потрібні протиаварійні роботи.

Спроба продати садибу та реакція громадськості

На початку січня 2025 року стало відомо про намір продати будівлю через аукціон. Об’єкт комунальної власності площею 329,8 м² внесли до переліку майна, що підлягало приватизації. Початкова ціна становила 132 тисячі гривень.

Ситуація викликала занепокоєння серед пам’яткоохоронців і громадськості. Зокрема, порушувалося питання про те, як забезпечити збереження історичної споруди та зобов’язати майбутнього власника провести необхідні роботи.

У січні 2025 року аукціон скасували. За повідомленням The Village Україна, цьому сприяли втручання Міністерства культури та Київської прокуратури. Таким чином, спроба продажу завершилася скасуванням аукціону, однак сама проблема збереження будівлі нікуди не зникла.

Чи має садиба шанс на нове життя?

У липні 2025 року місцеве медіа «Радіо Богуслав» знову звернуло увагу на долю садиби. Біля будівлі зібралися активісти, історики та журналісти, щоб обговорити можливості її збереження й відновлення. Серед ідей розглядали майбутнє використання садиби як культурного осередку.

Відновлення такої споруди потребує фахового обстеження, проєкту реставрації та значних коштів. Передусім необхідно зупинити подальше руйнування, зберегти автентичні конструкції й визначити реалістичний спосіб використання будівлі.

Садиба Марка Вовчка — це частина історії не лише Хохітви, а й усієї Богуславщини. Її збереження дало б змогу розповісти про життя письменниці в цьому краї та зробити ще одне історичне місце доступним для майбутніх поколінь.

Якщо будете в Богуславі, варто звернути увагу й на цю сторінку місцевої історії. Водночас пам’ятайте, що будівля перебуває в аварійному стані: не заходьте всередину без дозволу та належних заходів безпеки.

Водомірний камінь у Хохітві

Неподалік від садиби Марка Вовчка в селі Хохітва можна побачити ще одну цікаву пам’ятку — водомірний камінь, пов’язаний з історією повеней на річці Рось. Це великий кам’яний валун, на поверхні якого залишили позначки рівня води в різні роки.

Найдавніші написи датуються 1875 роком. На камені також можна розгледіти позначки з датами 1955 та 1980 років. Вони нагадують про періоди, коли вода в Росі піднімалася особливо високо. Точне значення кожної позначки потребує додаткового краєзнавчого підтвердження, проте сам камінь є незвичайним свідченням взаємодії людини з річкою та її природними циклами.

Водомірний камінь розташований серед дерев на схилі долини Росі. Мох, що вкриває його поверхню, та старі написи надають цьому місцю особливої атмосфери. Якщо будете оглядати садибу Марка Вовчка, варто звернути увагу й на цю пам’ятку: вона доповнює знайомство з історією Хохітви та Богуславщини.

Ще про Київщину:

Гори, море, кіно і Халеп’я
Межигір’я