Ірдинь – селище міського типу Черкаської області, за 40 км від обласного центру, з усіх сторін оточене як не лісом то болотом. Нічим непримітне , трохи депресивне село, якби не торфзавод і єдина діюча в області промислова вузькоколійка. Знав я про неї давно, давно збирався поїхати, а прочитавши пост ще більше загорівся бажанням поїхати туди , і от нарешті мені це вдалось
1. Отак от їдеш дорогою серед лісу яка веде до Городища і раптом бачиш переїзд, та ще й вузькоколійний
2. Я уявляю подив водіїв, які незнають про те що колія використовується, коли тут проїзжає потяг
3. Торфзавод, саме для доставки з болота торфу на завод і була побудована вузькколійка
4. Порівняно з “дорослою” залізницею вагончики зовсім малі
4. Тепловоз ТУ6
5. Цього тепловоза я пропустив, а в наступний я вписався )
6. Нетиповий пейзаж Черкаської області
7. Вода ще місцями замерзша
8. Чим не гори
9. Нехитра конструкція сцепки
10. З однієї сторони болото, з іншої сторони болото. Цікаво було б тут влітку проїхатись
11. Торф
12. Состав путейців
13. Ширина колії 750мм , тоді як в звичайної залізниці України – 1520мм, а європейської 1435мм
14. Одразу два тепловози, є ще й третій але його я не бачив
15. Повертається з розробок
16. До розробки я не доїхав, тому це фото взяв в
17. Пересів в інший состав, їдем на розїзд, щоб один состав пропустив інший
18. На сленгі працівників , торф – фреза
19. Поки були маневри, пішли в ліс за левердою
20. Проліски тільки починають розпускатись
21. Один з роз’їздів
22. Входимо в криву
23. … а я не встиг на автобус . Не вистачило 1-2 хв. Трафік в тих місцях дуже мізерний, через 40 хв. стояння мене підібрав автомобіль до сусіднього села, а там я вже сів на автобус.
