Зміст
Подорож на Батьківщину Василя Симоненка в село Біївці Полтавської області
Та киньте свій ґвалт і крик:
Я із древнішого роду,
Бо я — полтавський мужик.
Як доїхати до села Біївці?
Село знаходиться всього за 13км від траси Київ – Харків, то ж доїхати сюди з Києва чи Полтави не проблема. На жаль, карантин і повномасштабна війна остаточно добили автобуси в сільській місцевості.
Ми ж приїхали сюди велосипедами. Всього за 38 кілометрів звідси розташована станція Гребінка. Дуже зручний час прибуття і відправлення з Києва і Черкас то ж цю подорож можна встигнути зробити за один день.
Хто такий Василь Симоненко?
Передусім Василя Симоненка вирізняє його трагічна доля. Народжений у невеличкому селі Біївці на Полтавщині, він значну частину свого життя провів як студент у Києві та журналіст у Черкасах. За своє коротке життя Симоненко встиг опублікувати лише одну збірку поезій і пішов із життя за кілька тижнів до свого 29-річчя. То ж мені як черкащанину, який ходить тими ж вулицями, що ходив Василь Симоненко в Черкасах було цікаво відвідати його малу Батьківщину, подивитись на місця де зростав поет. Про себе поет написав вірш “Родовід” тож його і буду цитувати далі.
Вірш Родовід
В 1960 письменник написав вір “Мій родовід” про себе:
Вельможі пихаті і горді
Плетуть родоводів в’язь:
В одного — прапрадід став лордом,
В іншого — прадід князь.
Баньки уп’явши в минуле,
Гордо ця знать рече:
— Про нас хрестоносці чули…
— В нас Рюрика кров тече…
— Мій предок вогнем і залізом
Титул собі добув…
— А мій тисяч сорок зарізав,
За це і в пошані був…
Нічого собі родоводи!
Та киньте свій ґвалт і крик:
Я із древнішого роду,
Бо я — полтавський мужик.
Ви скорчите кисло пику,
Коли повідомлю вас,
Що предок мій споконвіку
Хліб сіяв і свині пас.
Щоб жерли ви булки й сало,
Віками пер соху-плуг.
Хіба ж для історії мало
Оцих видатних заслуг?!
Я вами гордую, панове,
Бо я — знатніший од вас.
Звиняйте за грубе слово —
Я з вами свиней не пас!
23.02.1960
Хата в селі Біївці де народився Василь Симоненко
На нашому велосипедному шляху село Біївці було останньою точкою на маршруті першого дня подорожі цією частиною Полтавщини. На жаль вже був серпневий вечір і в музеї ми нікого не застали та й видзвонювати директора музею вже не мали ніякого морального права.
А тому просто прогулялись по садибі.
Хату, в якій виріс Василь Симоненко, збудував у 1920-х роках його дід, Федір Щербань. Це скромний і доглянутий будинок. На подвір’ї росте кущ калини, а біля дверей встановлено меморіальну таблицю з фотографією поета та роками його життя. Оригінальні речі Симоненка та його родини у хаті не збереглися. Коли Василь, випускник Київського університету, переїхав працювати до Черкас, він забрав із собою матір із села. Тоді будинок продали, і в ньому оселилися інші люди. Лише після смерті поета хату відновили та перетворили на музей.
Хата знаходиться на центральній вулиці села то ж ви її точно не минете.
А вдалині річка Удай …
Це фото я зробив через шибку, тоді влітку 2023 року в хаті був ремонт. Зараз вже все відремонтовано. Надіюсь в 2025 зроблю свіжі фото інтер’єру.
У фейсбуці є група – Бієвецький музей – садиба В.Симоненка.
Вулицями села Біївці
Чужих країв ніколи я не бачив,
принад не знаю їхніх і окрас,
та вірю серцем щирим і гарячим
нема землі такої, як унас.
Василь Симоненко
Трохи прокатались безлюдними вулицями села. В центрі стоїть стенд гордість села.
Меморіальний комплекс: Братська могила воїнів і жертв нацизму. Пам’ятний знак полеглим воїнам-односельчанам.
Пам’ятник Василю Симоненку в центрі села. Як на мене в Черкасах пам’ятник Василю Симоненку більш виразний і більше на ньому поет на себе схожий.
Пам’ятник Василю Симоненку на могилі поета в Черкасах.
Поруч похована матір поета – Ганна Щербань.
Криниця Коцюбинського
Біля села Біївці знаходиться село Єнківці відоме Криницею Коцюбинського.
Про криницю згадували ще в 1847 році в “Записках Південно-Західного відділу Географічного товариства”, де з’явилася коротка публікація під назвою «Щось стихійне, чудесний хаос звуків …». Відомості про криницю також містилися в таких виданнях, як «Полтавские губернские ведомости» та «Киевский телеграф».
У 1883 році журнал «Киевская старина» опублікував статтю О. Левицького під заголовком «Незвичайний ярмарок». Левицький зазначив, що його стаття розповідає про «явище народного життя, яке має не тільки етнографічне, але й історичне, а частково навіть археологічне значення».
«Якщо ви заговорите з лубенським мешканцем про місцеві визначні місця, то він обов’язково запитає вас: а ви були в „Криниці“? І, почувши негативну відповідь, настійливо порадить вам відвідати це місце на „десяту п’ятницю“ та побувати на місцевому ярмарку», — писав Левицький. Це був традиційний ярмарок біля цілющої «чудотворної криниці», походження якого сягає глибокої давнини. У XVIII-XIX століттях, а також на початку ХХ століття, ярмарок біля криниці був дуже відомим, ще й співочим: з різних куточків регіону приїжджали хори для участі.
Докладно про «криничний» ярмарок розповів В. Милорадович у своїй праці «Лесная Лубенщина» (1900). У 1908 році ярмарок відвідав М. Коцюбинський, який тоді жив у селі Кононівка Пирятинського повіту (нині Черкаська область).
Музей Олеся Гончара в селі Сухе
В Полтавській області є ще один цікавий музей – державний літературно-меморіальний музей-садиба Олеся Гончара. Знаходиться він в селі Сухе у Кобеляцькій міській громаді Полтавського району Полтавської області.
Що подивитись біля села Біївці?
Велика Круча
Лутайка
Пирятин
Чорнухи: найменший райцентр Полтавщини
Глибока Полтавщина: Березова Рудка, Вечірки, Велика Круча
Це незавершенна стаття про село Біївці і його уродженця Василя Симоненка. Далі буде …