Водний похід на байдарці по Ірдинському болоту на Черкащині
Байдаркою по Ірдинському болоту мені запропонував пройтись Дмитро Слинько (дуже рекомендую його жж про водні походи.) Взимку я вже проїжджав цей маршрут по замерзлому болоту велосипедом. Це було трохи ризиковано, бо болото не замерзає місцями, є ще течія і б’ють ключі, та й біля комишів лід не надійний.
Але повернемось до літа. Похід відбувся 21 травня. Погода була ідеальна і не холодно, і не жарко та й маршрут якраз для подорожі вихідного дня. Комарів, які зазвичай на болоті просто з’їдають тебе, в цей раз не було. Місце старту походу це пару сотень метрів від Cмілянського кола. Проїжджаючи на Смілу ви чули неприємний запах болота – ото там:)
Топити громіздку дзеркалку в болоті не хотілося, то ж довелось знімати на стареньку мильницю. То ж якісних фото не буде.
На Волині копають янтар, на Донбасі вугілля, повсюдно рубають ліс, на Ірдині ж процвітає промисел збирачів ряски, ну ще люди чисто для себе торф копають. Стартували ми біля штаб – квартири збирачів ряски. До нас підійшов чоловік і запитав: “З туристичною метою?”. Прям як прикордонник. Пересвідчившись що ми йому не конкуренти в його не хитрому промислі, почав травити байки про гадюк болото і інші аспекти його життя. Поруч стояла ціла флотилія збирачів ряски, деякі човни вже майже повністю вгрузли в болото
А через пару хвилин під’їхав ЗІЛ і забрав цю купу.
Дмитро збирав байдарку, а я трохи допомагав і спостерігав як з деталей, що були в рюкзаку постає плавзасіб. Отже байдарку зібрали і спустились на воду.
Хоч за якихось пару сотень метрів кустарщики збирають ряску, здається що її запас невичерпний.
А мене переповнюють позитивні емоції від першого в моєму житті водного походу, та ще й улюбленим ірдинським болотом.
По ліву сторону Юрова гора. Це історичне місце. На початку 1880-х років археолог Олексій Бобринський відкрив на Юровій горі найдавнішу археологічну пам’ятку Сміли — стоянку і майстерню кам’яної доби. Вона існувала 35-10 тисяч років тому. Це одне із найбільш давніх поселень первісної людини на Черкащині. Рівень обробки знайдених предметів свідчить про те, що творцем знайдених знарядь був уже не неандерталець (попередник людини сучасного типу), а вид Homo sapiens, себто «людина розумна».
У Х-ХІ ст. русло Дніпра проходило на місці нинішньої річки Ірдинь, Ірдинки та Ірдинського болота. Існують відомості, що ще до 1190 року на Юровій горі було збудовано місто Кулдюрів, як форпост на південному рубежі Русі.
Між горою і болотом прокладена ґрунтова дорога, правда вона завалена деревами і заростає травою. Пару років назад восени ми намагались пройти болото по цій стежці вздовж гори, але в районі Малостаросільського психологічного інтернату довелось підніматись на гору.
Хрест цей вже років зо три стоїть. З берегу він виглядає трохи моторошно.
На болоті дуже багато качок й іншого птаства, яке завбачивши нас злітало вгору. Тільки лебеді гордовито і неспішно відпливали в сторону.
Шукаємо місце для висадки на берег
Висадились на берег трохи розім’яти ноги
На болоті трохи смердить, але повітря в цілому свіже.
На болоті багато таких от плавучих острівків з папороттю.
Серед зелені заховалась боброва хатка. Мешканців хатки ми не бачили. Взимку, коли я був біля неї, то бачив свіжі сліди бобрів і незамерзаючий прохід всередину хатки.
Якісь болотні незабудки
Дійшли до пожежної водойми №2, місце вже знайоме, були тут не раз.
Чотири роки назад тут стояла флотилія човнів, зараз же тільки один затоплений човен.
Наш плавзасіб – байдарка Маринка на фоні пожежної водойми №2 і Юрової гори
Біля стоянки облаштоване місце для відпочинку, судячи по надписам на ній хто тут тільки не відпочиває.
Вид на Юрову гору. Колись тут була дорога на той берег і далі.
А ліс буяє зеленню
Також в кадр не увійшли надписи залишені АТОвцями з назвами бригад і частин
Лодка на тій стороні – бувають і “службові написи”
Відпочивши йдемо далі
А далі все більше поваленого лісу, кочок і не прохідних місць.
Маневрувавши між затоплених стволів, плавунців і затопленого лісу вирішуємо повертатись назад, бо далі ніяк не пройти, бо дорога все більше загороджена павшими в болото стволами.
А тим часом сонце сідає над болотом і Юровою горою.
А тут біля траси наша кінцева точка
Пройшли 16 кілометрів. Звичайно цей маршрут трохи незвичний для любителів водних походів, але дуже цікавий. Бо ж з води, навіть болото виглядає по – іншому, з води ти відчуваєш що воно живе, тут зграями літають птахи і не замовкають жаби.
Звичайно ж про Ірдинь ще будуть пости, дуже я люблю це місце