Зміст
Сороки ( рум. Soroca) – невелике містечко в Молдові поблизу українського міста Ямпіль. Відоме тим що в ньому збереглась фортеця XV століття.
Сороки
Містечко це знаходиться на самому півночі Молдови. Лежить воно на правому берез річки Дністер. В місті знаходиться прикордонний пункт Сороки – Цекинівка. Пункт пропуску цей працює тільки для громадян Молдови та України. Місто невелике – всього 37 тисяч жителів, але дуже колоритне. Тут знаходиться і фортеця, і столиця циган Молдови і мальовничі краєвиди на Дністер.
Як доїхати до міста Сороки ?
Краще всього доїхати потягом до Вапнярки, а звідти автобусом до прикордонного села Цекинівка. З Черкас в 19:20 відправляється потяг до Львова, у Вапнярці він буде в 02:58. З Львова і Києва потяг також прибувають так що можна встигнути на перший автобус до Цекинівки. Цекинівка це село в Ямпільському районі з якого ходить паром до молдовських Сорок. Перший автобус туди йде в 05:00, виходити треба в центрі і йти до переправи. В селі є ще пункт перетину кордону для місцевих – “лодка”, де люди з місцевою пропискою проходять по внутрішньому паспорту. Паром коштує 5 лей (можна платити гривнями), ходить вроді як по графіку.
На паромі два прапори – відповідно до сторін, молдовський і український.
Переправа займає досить небагато часу. Молдовські прикордонники не задають зайвих питань. А повертались додому ми через інший пункт пропуску – Косеуць – Ямпіль. Щоб добратись до нього треба доїхати до виїзду з міста, там де поворот на Нові Сороки і ловити попутку чи маршрутку. В самому прикордонному селі можна подивитись на пам’ятники і скульптури з каменю, що їх виготовляють місцеві жителі. Або ж відвідати Косеуцький монастир. Паром тут ходить по незрозумілому графіку. Контроль паспортний ми пройшли швидко а от паром чекали майже 2.5 години. Для адептів зради ще додам що туалети в потягах не платні, а чоловіків призовного віку випускають з України без проблем.
Пункт пропуску Сороки
Під час проходження паспортного контролю прикордонники поцікавились де ми будемо ночувати. А ще привітали нас з Великоднем і вручили привітальну листівку. Дізнавшись що на березі Дністра і з наметом порадили отримати пропуск в прикордонну зону у прикордонній заставі. Пішли ми в ту заставу, віддали паспорти прикордонникам. Через якийсь час вони вийшли і сказали що старшого немає і пропуск нам зараз не видадуть, ставте намет в зоні відпочинку за 5 кілометрів від міста вас там знайдуть і видадуть його. Забігаючи наперед скажу що нас ніхто не знайшов і нічого не видав. Проблем ніяких не було у нас через це.
З центра села Косоуци всі стовпи промарковані, так що заблудитиьсь і не знайти пункт перетину кордону дуже важко.
Фортеця в місті Сороки
Фортеця розташована на правому березі річки Дністер, в місті Сороки, за 160 кілометрів від столиці міста Кишинів. Коли на місці нинішнього міста з’явились люди достеменно не відомо. Але відомо що в XIII – XIV століттях тут знаходилась генуезька факторія Ольхіонія, дальній так би мовити філіал Білгород – Дністровського – генуезці були в добрих відносинах з Золотою Ордою і мали в ній не один десяток факторій. Мабуть вони, пішли звідси в звязку з створенням Молдовського князівства, а дерев’яну Сирітську фортецю поблизу переправи заснував Штефан Великий – разом з Хотином (чимось вона схожа на фортецю в Хотині) і Білгород – Дністровським.
Чому він назвав її “Сирітською” невідомо, можливо при ній селились біженці. В камені фортецю відбудував у 1543 – 1546 роках Петро Рареш, син Штефана, який прийняв турецький вассалітет, щоб трохи виграти час і скинути турків.
Найвідоміший бій, що випав на долю Сорокської фортеці, був у 1692 році, коли цитадель знаходилася в руках поляків. Польща захопила фортецю за рік до битви, а польський гарнізон, що залишився в Сороках не сидів склавши руки. Поляки викопали в фортеці новий колодязь, поглибили кріпосний рів, від якого тепер не залишилося і сліду, обнесли Сороки новим ровом і вибудували вздовж нього захисну стіну. Два тижні, з 27 вересня по 9 жовтня, 1200 польських солдатів відбивали атаки турків. Втрати змусили наступаючих відступити, а командир польського гарнізону Кшиштоф Раппе своєю хоробрістю і продуманої тактикою прославився на всю Європу.
Але турки не заспокоїлися і повернулися під Сороки в наступному році. З ними був і господар Молдови Дмитро Кантемір. Він бачив фортецю здалеку і потім в спогадах писав, що Сорокська фортеця квадратна і її стіни зроблені з кремнію, змушуючи ядра відскакувати від стін. Кремнію тут багато на березі, але стіни фортеці складені з крейди, а вона відмінний амортизатор, тому ядра і відскакували . Сорокоденна облога закінчилася перемогою турків. Вони перекрили водовід, що постачав колодязі водою і, залишившись без води, обложені здалися.
Останній раз фортеця використовувалась за призначенням в 1711 році, під час Прутського походу російського імператора Петра I. А в період російсько – турецької війни 1738 фортеця сильно горіла і з тих пір не відновлювалася – погляд на принципи фортифікаційного будівництва в першій половині XVIII століття сильно змінилися , фортеця втратила своє оборонне і стратегічне значення.
Відновлювати її взялися через 230 років після пожежі – в 1968 році. Швидше, це була не реставрація, а консервація, проведена архітектором Войцеховским. Відновили стіни, башти і з правого боку від входу. Дерев’яний дах найбільшою, надбрамної вежі далекий від історичної форми, як і дах над першою вежею праворуч від надбрамної. У ній встановили металеву драбину для відвідувачів.
Діаметр фортеці 37,5 метрів висота 25 метрів. Зручно що знаходиться вона біля переправи – не побачити її просто неможливо. Найкращі види на неї відкриваються з української сторони з села Цекинівка. В її стінах 4 круглих і одна квадратна башта, через останню – вхід. На воротах герб Молдови. Відкрита вона була після реставрації 16 травня 2015 року. На жаль 1 травня вона була зачинена.
На одній з вулиць міста зроблена така от маленька копія фортеці.
Циганська гора
Циганська гора нависає особняками над містом Сороки. Саме там компактно проживають роми. Добратись можна туди міською маршруткою або піднятись пішки.
Легенда свідчить, що коли Штефан Великий вів молдаван в черговий похід чи то на турків, чи то на поляків, і розумів, що противник куди краще озброєний, йому на допомогу прийшли цигани, які будучи ковалями – з’їхалися в його ставку з усією Бессарабії і за кілька днів озброїли армію , в подяку за що Штефан Великий дарував їм пагорб біля берегу Дністра.
Як випливає з усієї передісторії, кочували цигани не від хорошого життя, а тільки від того, що їм ніде не були раді, і більш гідного презенту складно було уявити. Наскільки легенда достовірна (не випадково ж Штефан назвав фортеця “сирітські” / “Сорокському”), судити складно, багато де про неї читав, але цигани тут жили споконвіку. Сороки стали “циганською столицею” спочатку Російської імперії, потім і можна сказати всього СРСР, а вже потім пострадянського простору – незважаючи на близькість Румунії, володіння тутешніх баронів простягаються на Схід .
Осісти могли собі дозволити далеко не всі, і тому тут жила саме циганська аристократія, ті самі “барони”, ще за радянських часів набудували собі палаців на горі. Золотий купол характерної форми надає Сорокам схожість з Єрусалимом.
Тут можна згадати, що довгий час у циган були “брати по нещастю” – євреї, ось тільки на відміну від них, у циган Землі Обітованої ніколи і не було. В місцевих циган як то водиться є барон – Артур Черарь, про нього є інформація в інтернеті і відео на youtube, дуже відома особистість.
Багато будинків стоять недобудовані, видно криза добралась і до них. Біля деяких палаців є невеличкі будинки, судячи по всьому власники палаців там живуть. Ще багато хто поїхав закордон на заробітки. На Великдень я бачив машини з російськими номерами, придністровськими і різних країн Євросоюзу. Видно на свята вони все ж таки приїжджають в рідні домівки.
Хаотичність забудови нагадує Крим.
До речі неподалік є ще одне містечко на кордонні з Україною де також масово на горі живуть роми. Містечко це називається Атаки (Отачь) і знаходиться навпроти Могильова – Подільського. Там же є міжнародний пункт пропуску.
А ці хлопці просили їх сфотографувати і вислати фото на електронну пошту. Роми вже звикли до уваги туристів і журналістів
Такі колодязі можна зустріти по всій Молдові
Свіча подяки
Свіча подяки – пам’ятник та каплиця у місті Сороки. Знаходиться вона за 3 км від центру міста Сороки по шосе на Кишинів. Ще в 1997 році письменник Іону Друце прийшла ідея створення такого пам’ятника. А збудували його вже у 2004 році.
Під’їзд до свічі зверху. Традиційні елементи декору – виноградна лоза.
Споруда ця, є водночас і церквою, просто такої незвичної форми. Символізує вона пам’ять про всі втрачені пам’ятники молдовської культури і знак подяки тим хто незважаючи на негаразди і зради зміг зберегти її і донести до нащадків.
Знизу, з боку шосе, є надпис: “Путник, остановись! Наверху горит Свеча Благодарения. И если ты в жизни своей считаешь себя кому-либо за что-либо благодарным, поднимись, помолись и иди!”.
Висота свічки аж 30 метрів, ще метрів сто (більше 600 ступенів) схил гори, і кажуть, в деякі дні, коли свічку “запалюють”, її світло видно з Кам’янки і Атак, а це кілометрів тридцять. Десь недалеко від свічі, на берегу Дністра ми і ночували. Дуже гарні краєвиди відкриваються з цього місця – добре видно і українські села і молдовські.
Гарний краєвид відкривається з гори на українське село Цекинівка і місто Ямпіль.
Сороки. Прогулянка вулицями міста
Перше що кидається в очі – це ідеальний асфальт на центральних вулицях. Євросоюз дав гроші не тільки на реставрацію фортеці, а й на дорогу. По тому ж таки проекту “Середньовічні перлини” відремонтували фортеці в Хотині і Сучаві.
Будиночок цей зберігся з часів коли ще була Румунія. Він 30-х років побудови. Зараз тут бібліотека
Ще один тих часів, щедро заліплений рекламою
Музей на вулиці Індепендтеі. Далекого 1934 року побудови
А цей будинок ровесник попереднього. В обох будівлях знаходиться краєзнавчий музей.
В Молдові дуже багато українських продуктів. Наші продукти в більшості випадків смачніші за місцеві, молдовські. Та й місцеві на закупи їздять в Україну так і дешевше і смачніше.
На центральній вулиці знаходиться меморіали загинувшим у різних війнах
Загинувшим в Придністровському конфлікті
Воїнам – інтернаціоналістам.
Поруч знаходиться російський ліцей імені Пушкіна.
Старе місто тулиться між Дністром і кручами. Ширина його всього 3 квартали
Незвичної форми скульптура. Можна тільки здогадуватись що це
А ця штука видно ще з радянських часів. Що символізує незнаю, бачив таких пару по місту
Закинута будівля колишньою управи, приблизно 1860 року побудови.
Поруч закинутий кінотеатр “Dacia”
USAID це Агентство США з міжнародного розвитку (англ. United States Agency for International Development, USAID) — незалежне агентство федерального уряду США. Відповідає за невійськову допомогу США іншим країнам. Адміністратор Агентства та його заступник призначаються президентом за згодою Сенату і діють в координації з Державним Секретарем США. За його гроші поставлені смітники по всих Сороках.
А зовсім поруч від закинутих будівель знаходиться центральна площа з готелями і пам’ятником Леніну Штефану Великому
Про Штефана Великого можна почитати у вікіпедії. В Молдові він і на грошах і на площах і в топонімах.
Парк Емінеску (він відомий румунський письменник), в якому стоять скульптури румунських класиків, невідомих пересічному українцю.
Недалеко від площі є стежка яка приведе на гору от з таким краєвидом.
Симпатична сталінка на центральній вулиці.
Дворики в Сороці типові єврейські. В центральній частині містечка все щось будується, перебудовується, реконструюється.
Стовпчики біля Дністра нагадують що ви знаходитесь в прикордонній зоні
А от такі ціни на заправках в травні 2016 року були в Молдові.
Знайшли кафешку в центрі з помірними цінами
Комплексний обід всього 29 грн.
А це курс валют станом на 2 травня 2016 року. Першого травня обмінники не працювали, банкомат видавав гроші по грабіжницькому курсу 0.6. Виручили міняла, якого видзвонив нам прикордонник.
А ночували ми на березі річки Дністер. Їхали назад до села Косоуци, де довго чекали паром, який ходить як хоче, а тому і пропустили автобус на Вапнярку.
Сороки – ідеальне містечко для поїздки на вихідних, сюди легко добратись з Вапнярки чи Вінниці, з нього можна почати знайомство з невеличкою європейською країною Молдовою, куди нас поки пускають без віз і без зайвих питань.
