Зміст
Розповідь про похід на гору Кукул у жовтні
Звідки почати похід на гору Кукул?
Є декілька маршрутів на гору Кукул. Ми ж обрали маршрут із Ворохти, а точніше з її присілку Завоєла. До Ворохти добратись легко, а от до присілку або пішки чи попуткою, або ж взяти таксі. Отже минаємо КПП Карпатського національного природного парку в присілку Ворохти Завоєла, ще трохи проїзжаємо і ми на місці. Маршрут починається від котеджу “Три гори”. Маркування маршруту на фото.
Ось він на мапі.
Підойм на гору Кукул
Наступні два кілометри маршруту проходять досить стрімким підйомом уздовж старої дороги. Стежка добре проглядається, перешкод чи завалів немає. Підйом закінчується біля залишків старої хатини, після чого стежка повертає праворуч і стає пологішою. Вона продовжує поступово набирати висоту, а навколишній ліс поступово змінюється — листяні дерева поступаються місцем хвойним. Далі маршрут огинає відріг, що завершується полониною Закукул, і приблизно за півтора кілометри від руїн хатинки виходить на її нижню частину.
І от ліс нарешті закінчився і ми на полонині Закукул.
Можна споглядати засніжені вершини
На полонині знаходиться пам’ятний знак Гамкалу Михайлові Зеноновичу.
Бувають моменти в житті, коли хочеться лише відчувати на вітрі настояну тишу.
Бувають моменти в житті, коли клаптик землі і шматочок неба, –
І більше нічого не треба…
Присвячується воїнові, другу, Викладачеві, мандрівнику
Гамкалу Михайлові Зеноновичу
Вйо, бо дощ!
Гамкало Михайло Зенонович – загинув в районі с. Благодатного на Миколаївщині. (11.11.1976 р. – 18.08.2022 р.) Доцент кафедри туризму факультету землевпорядкування та туризму ЛНУП, український вчений-ґрунтознавець, кандидат географічних наук. Учасник російсько-української війни, старший лейтенант Збройних Сил України. 28 лютого 2022 року вступив до лав ЗСУ. Був командиром механізованого взводу 63-ї окремої механізованої бригади. Загинув 18 серпня 2022 року від важких поранень, отриманих під час ворожого артилерійського та мінометного обстрілів у с. Благодатне Миколаївської області.
Вічна пам’ять герою!
Панорама Чорногірського хребта із пол. Закукул
Далі наш шлях до гори Кукул лежить через засніжений ліс. Зараз такі зими, що в степу сніг за всю зиму можна побачити тиждень чи два, а тут, на висоті він вже лежить у жовтні.
І от нарешті вершина – 1539 метрів.
Вид з вершини
Спуск з гори Кукул до Ворохти
Дуже пощастило з погодою – світило сонце і температура була трохи вище 0
У міжвоєнний період 20 ст. тут проходив кордон Польщі і Чехословаччини. Зараз це адміністративні межі Закарпаття та Івано–Франківської області.
Гірські вершини прекрасні в снігу
Полонина Кукул
На південних схилах, в середині жовтня ще можна знайти ягоди брусниці.
Можна сісти відпочити і споглядати гори
Спустились на полонину Лаб’єска, де є джерело.
Ось так воно виглядає:
Я так розумію, що це жолоб, щоб напувати худобу.
З кожними метром спуску все ближче до осені – і от вже ліс зовсім без снігу.
Перші хати Ворохти
І от ми вже споглядаємо панораму селища
Ось такий вийшов наш маршрут. Якраз ідеально, щоб і рано не вставати, і встигнути повернутись у Ворохту до темна.
Прочитав із превеликим задоволенням! Ми й самі якось проходили Кукул, але то було влітку, а ваші фото додають колориту засніженими вершинами.
Я хотів би підписатися на ваш неймовірний блог, щоб отримувати сповіщення про нові дописи. Як це можна зробити?
Дякую!