Прохорівка

Прохорівка

Прохорівка обов’язкова для відвідування, якщо Ви бажаєте відчути дух тієї України, яку описували і  марили Шевченко і Гоголь.

Прохорівка

Мальовниче село знаходиться в Канівському районі між Дніпром та сосновим лісом. Через гарну екологію та відносну близькість до Києва дуже полюбилась Прохорівка жителям столиці. Берегова ліня майже вся у базах, нажаль не було часу під’їхати до Дніпра і оцінити мальовничі дніпрові краєвиди оспівані митцями.

Прохорівка: як до доїхати?

Я добирався сюди велосипедом, зійшовши з дизеля, за пару годин доїхав до Прохорівки. З Канева до села близько 17 кілометрів, автобуси до Прохорівки відправляються від автовокзалу в 05:30, 05:50, 06:05, 06:30, 08:50, 10:15, 15:00 16:10, 17:10. Відправлення з Прохорівки краще уточнити у водіїв чи у місцевих жителів.

З Черкас можна доїхати з пересадкою через Канів або ж  прямим автобусом Черкаси АС-2 – Канів через Прохорівку в 10:15, назад в 06:30. Хоча краще доїхати до Канева, а звідти на Черкаси. З Києва автобусом з АС Видубичі до Києва, а там до Прохорівки. Хоча розклад автобусу Київ – Канів невідомий і часто змінюється.

Автомобілем доїхати сюди взагалі не проблема, хоч з Черкас, хоч з Києва. Можна як через Канів так і через Софіївку.

Прохорівка: церква і вітряк.

Вітряк знаходиться в самісінькому центрі села, тож не помітити його важко. Модерний вітряк побудований в минулому столітті за проектом В. Стрільця.
Прохорівка вітряк

Незвично бачити у нас на Черкащині такого типу вітряки, зазвичай тут поширені стовпові вітряки, такі як в селі Теклине
Прохорівка вітряк

Неподалік вітряка збереглась Свято – Іллінська церква 1709 року. На жаль про неї дуже є мало інформації. Ходять чутки що саме цю церкву описував Гоголь, але то все просто чутки.
Прохорівка

Більше фото церкви »

Прохорівка

Прохорівка: Шевченко, Максимович та Гоголь

З видатним українським – природознавцем, істориком, фольклористом М.О. Максимовичем Т.Г. Шевченко познайомився 1843 року в Києві. І відтоді до самої смерті поета їх єднала щира взаємна приязнь і дружба. Цими почуттями пройняті їхнє листування і стосунки. В числі перших, хто відвідав Тараса Григоровича в Москві після прибуття його туди із заслання, був Максимович. А через два тижні після цього, 25 березня 1858 року, він тут же, у Москві, дав обід на честь поета. М.О. Максимович брав участь у похороні Шевченка на Чернечій горі, написав і прочитав вірша на смерть поета.

У червні 1859 року Шевченко приїжджав  у гості до М.О. Максимовича  в село Прохорівку, яке належало тоді до Золотоніського повіту Полтавської губернії. Тут, на хуторі Михайлова Гора, у будинку свого друга, Тарас Григорович прожив більше тижня. Він намалював за цей час портрет Максимовича та його дружини Марії Василівни,  працював над поемою “Марія”. Поет ходив у село, розмовляв з селянами. В липні того ж року Тарас Григорович знову вирушив у Прохорівку на Михайлову Гору.

Мальовничі місця Прохорівки, Михайлова Гора, звідки видно далеко навкруги, полонили поета, і Максимович запропонував йому оселитися тут, проти чого Тарас, очевидно, не заперечував, бо в листі до свого друга, написаному 22 липня 1859 року з Мошен,  він зазначає: “На той рік, може, буду вашим сусідом… ”   Однак як видно з листа поета до троюрідного брата В.Г. Шевченка, написаного 2 листопада 1859 року з Петербурга, від рішення поселитися біля Михайлової гори його утримувало одне: “… не коло Дніпра, от моє лихо! Видко Дніпро,та здалека, а мені його треба коло порога…”

Не менш цікава подорож   Чубівка

Згадки про Прохорівку та хутір Михайлову Гору, що увійшов до її складу, є в листах поета.

Ще за свого життя Тарас Григорович залишив невмирущу память про себе в жителів Прохорівки та навколишніх сіл. Максимови писав поету через деякий час після відїзду з села: “В окрестностях Михайловой Горі оставили вы о себе живейшие и самые сердечные воспоминания. А на правой стороне Днепра вы стали лицом мифическим, о котором идут уже баснословия и легенды, наравне с преданиями старых времен”.І нині прохорівці свято бережуть память прол перебування в їхньому селі поета. Під велетенським дубом, який в народі називають Шевченковим, встановлено меморіальну дошку.
Прохорівка

Відвідував М.О Максимовича на хуторі Михайлова Гора і великий Гоголь.  У своїй повісті “Вій” він використав матеріали з життя старої Прохорівки, описав Успенську церкву, збудовану запорожцями 1774 року. Красу Дніпра біля Прохорівки, як вважають, Гоголь оспівав у знаменитих рядках: “Чуден Днепр при тихой погоде…” . В селі неподалік від Шевченкового дуба росте сосна Гоголя.
Джерело: книга Шевченків край

Існує тісний зв’язок між селом Прохорівка Канівського району і творчістю Миколи Гоголя. “Вій” писався з натури, у творі йдеться саме про Прохорівку. Саме тут Гоголь почув від місцевих оповідь про панночку-відьму, яка нібито ще за козацьких часів жила в селі. На сільському кладовищі стоїть великий чорний валун. Є версія, що тут і похована та сама панночка. Більше того, церква, в якій за сюжетом “Вія” Хома малював магічне коло, проіснувала аж до 1943 року. Кажуть, що храм було збудовано із залишків козацьких чайок, які неодноразово брали участь у боях. А святі у церкві були намальовані з оселедцями.

Не менш цікава подорож   Мліїв

Дуб Тараса Григоровича так і росте, рани його заліковані і він далі живе собі.
Дуб Шевченка Прохорівка

Дуб Шевченка Прохорівка

Дуб Шевченка Прохорівка

А от сосна Гоголя пару років назад всохла

Сосна Гоголя Прохорівка

Тут же знаходиться і могила Максимовича
могила Максимовича

могила Максимовича

А біля цієї альтанки навіть фільм знімався Ільєнком, але про це далі.
альтанка Прохорівка

На хуторі Максимова Гора знаходиться санаторій “Жовтень”,  який в жалюгідному стані і потрохи всі будівлі  руйнуються.
санаторій "Жовтень"

санаторій "Жовтень"

Прохорівка: Іллєнко

Юрій Герасимович Іллєнко  – український політик, кінорежисер та кінооператор, який  народився в Черкасах, батько актора і продюсера Пилипа Іллєнка (1977) та українського політика, члена ВО «Свобода» Андрія Іллєнка (1987). В його доробку багато картин де він був режисером чи кінооператором. Місцеві жителі згадували про зйомки картини «Молитва за гетьмана Мазепу» і як вони то в масовці участь брали, а  то й  у Канів машинами возили акторів та знімальну групу, чи й просто з Джигурди дивувались. А на Максимовій горі біля альтанки знімались сцени кінофільму «Легенда про княгиню Ольгу», де головну роль грала дружина Юрія Іллєнка – Людмила Єфименко.
Юрій Іллєнко купив глиняну хату в селі у 1974 році. Будуватись почав у 1997 році. Дачу цю важко знайти, знаходиться вона далеко від центральної вулиці, довелось попитати у місцевих. На жаль Юрій Іллєнко вже 6 років як помер …
Дача Іллєнка в Прохорівці
Зараз там іноді живуть сини Іллєнка та його дружина. Пилип Іллєнко нині продюсує фільм “Толока”, судячи по тізеру то досить цікава стрічка буде.
Дача Іллєнка в Прохорівці
На жаль не було часу виїхати до Дніпра. Майже вся берегова лінія забудована базами відпочинку чи просто загороджена. Надіюсь наступного разу побачу ці мальовничі береги Дніпра, якими захоплювались Гоголь і Шевченко.
Прохорівка

Про Черкащину читайте по тегу Черкащина, велоподороджі тут.

Comments

comments